Хтось стверджує, що це все "спрямований злив", хтось переконаний у зворотному. Мені ж особисто цікавим було те, як ця історія відображає механізми поширення інформації у сучасному суспільстві.
Якщо уважно подивитися самі "дані", якими оперують у "зливі", то вони не є чимось надзвичайно новим та таким, що ламає звичну картину світу. Власне, сучасна війна — це епоха домінування OSINT-ерів, які прискіпливо збирають уламки даних з мережі та роблять висновки. А уламків таких цілком, бо ми живемо в епоху масового доступу до мережі Інтернет, загальної "смартфонізації" та "цифровізації". Тому все, що відбувається, з високою часткою ймовірності залишить сліди в Інтернеті. А те, що потрапило у мережу, звідти уже не зникне ніколи.
Так от, якщо ці дані нагадують звичний нам OSINT (Open source intelligence, розвідка на основі відкритих даних. - Ред.), то чи не є вони його продуктом? Власне, а чому всі вважають, що десь в американських штабах не повинні займатися OSINT?
І тут ми наближаємось до певної інерційності нашого мислення, що походить з минулих епох. Суспільство у масі переконано, що існує деяка "правда", яку неодмінно мають від нього "приховувати". Загалом, ця думка базується на тривалому досвіді співіснування держави та суспільства, під час якого держава дійсно у багатьох випадках обмежувала доступ громадян до інформації. Але зіткнення з реальними обмеженнями мало й інший бік — переконання усіх, що з будь-якого питання існує "прихована інформація", яка означає "правду", і яка десь схована у віддаленому сейфі.
Суспільство у масі переконано, що існує деяка "правда", яку неодмінно мають від нього "приховувати". Загалом, ця думка базується на тривалому досвіді співіснування держави та суспільства, під час якого держава дійсно у багатьох випадках обмежувала доступ громадян до інформації
Хто володіє монополією на "правду!". Очевидно, "Пентагон" може вважатися таким монополістом. Значить, все, що звідти "злито" - це і є вона! "Прихована правда!".
Хоча зрозуміло, що у будь-якому відомстві є купа аналітиків, які постійно щось аналізують, продукують якісь документи різної цінності, і продукують вони їх у т.ч. і спираючись на різноманітні "відкриті джерела", бо аналітичну записку треба писати "на вчора", і пишеш ти все, що можеш написати.
Читайте також: Антидемократичний пакт розвалила слабка Росія
Концепція "прихованої правди" і зробила цей "витік" інформаційною бомбою. Не зміст.
І ще про інформацію. Раніше головна задача для будь-якого аналізу полягала у тому, аби знайти інформацію. Зараз інформації так багато, що головна проблема — виокремити інформацію про щось корисне. І це задача значно складніша, аніж просто знайти дані.
Раніше головна задача для будь-якого аналізу полягала у тому, аби знайти інформацію. Зараз інформації так багато, що головна проблема — виокремити інформацію про щось корисне. І це задача значно складніша, аніж просто знайти дані
Читайте також: Для багатьох на Заході важко визнати реальність війни
Приховати зараз щось неможливо, все одно щось десь хтось зніме. Просто тому, що він — самозакоханий ідіот, що хоче підняти свій "статус". Яскравий приклад — ракетні обстріли України. Скільки не кажи, щоб не знімали й не викладали влучання ракет, скільки не притягали до відповідальності тих, хто це зробить, але знімати не припинять. Бо для когось побачити влучання ракети — це головна подія життя.
Тому єдиний спосіб щось приховати зараз — перевантажити інформаційні канали спамом, аби треба було довго розбиратися, що правда, а що — не правда. І спам у такому випадку — це не про вигадки. Це про дані, які цілком можуть бути об'єктивними. Просто не нести занадто великої цінності. І таких даних у світі генерується величезна кількість. Особливо щодо "особливо значущих тем". З цих тем ви завжди знайдете і "зливи", і "блогерів-аналітиків", і "секретні повідомлення від кума-друга-брата", і пророцтва віщунів та мольфарів. І сере цих шумів справді може бути щось цікаве і корисне. Але як його знайти?
Про автора. Петро Олещук, політолог
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.