Упродовж тижня росіяни зуміли продавити нашу оборону практично на всіх ділянках цього фронту. З південного краю вони захопили половину невеличкого села Нетайлове та створили загрозу просування до Карлівки й виходу на дорогу, що веде до Яснобродівки й Уманського, де розташовані наші захисні позиції. У районі цих сіл лінія фронту не змінилась, а штурми окупантів були незначними. Однак ситуація тут може різко загостритися, враховуючи події, які відбулися на інших ділянках у районі Орлівки – Бердичів. По всій протяжності фронту від Орлівки до Бердичів рашисти перейшли річку Дурна й захопили села Семенівка й Бердичі. ЗСУ відновили оборонну лінію біля Новопокровського. Враховуючи те, що із Семенівки відступила 3-тя штурмова бригада, стає зрозумілим, наскільки складною була оперативна ситуація.
Утім найбільш динамічно розвивалися події навколо Очеретиного. Зайнявши панівні висоти, де розташоване селище, яке донедавна було головним оборонним центром на цій ділянці фронту, росіяни продовжили наступ у північно-західному напрямку, на Новоолександрівку. Частина ворожих військ продовжує рухатися вздовж залізничної колії у напрямку села Прогрес. Така тактика пов’язана з тим, що цю територію складно замінувати. З іншого боку, зс РФ є доволі вразливими для артилерії, просуваючись практично по відкритій території. Одночасно окупанти розширюють свої фланги, щоб убезпечитися від контратаки ЗСУ. Таким чином вони захопили Новобахмутівку та Соловйове й почали наступ на село Сокіл. На лівому фланзі рашисти зуміли вбити клин між двома бригадами та зайняти села Новокалинове й Керамік, а наші війська відійшли до Архангельського.
Після того як ворог зайняв Очеретине, вийшов на панівні висоти та зумів розширити свої фланги, в нього утворилася можливість вибирати напрямок свого головного наступу. Або рухатися на захід у бік Покровська, або на північ – до Костянтинівки. Попри рівновіддаленість у 30 км обох міст, наступ на Покровськ є менш імовірним через логістичні проблеми, які неодмінно виникнуть, якщо лінія фронту видовжиться тільки на одній ділянці. Наступ на Костянтинівку виглядає більш перспективним, адже на неї одночасно тиснуть інші війська, з боку Часового Яру. Крім того, це дасть змогу обійти оборону Торецька та Нью-Йорка, де лінія фронту не змінювалась із 2014 року.
Відтак окупанти посилили наступ на звільнені влітку Кліщіївку й Андріївку, що як кістка стоять упоперек їхніх загарбницьких планів. Попри складну ситуацію під Часовим Яром, лінія фронту не змінилася. ЗСУ надалі утримують частину Іванівського, без окупації якого повноцінна атака на місто неможлива.
Підсумовуючи, варто звернути увагу на те, що після окупації Авдіївки минуло 2,5 місяця, та за цей час попри всі зусилля росіянам не вдалося здійснити прорив фронту, а їхнє просування становило 12-13 км на захід та на північ, і тільки по діагоналі в напрямку Очеретиного вони пройшли 22 км. Водночас ЗСУ продемонстрували гнучкість оборони та наявність ресурсів, які можна кинути в бій, маючи необхідні боєприпаси.
Через тиждень після того, як росіяни майже прорвалися до центральних районів міста, ситуація тут кардинально змінилася. Сили оборони зуміли відкинути рашистів не тільки із центральних районів, а й зі східних. Наразі ворог закріпився тільки у невеликій частині південних районів міста. На всіх інших ділянках тривають запеклі бої.
Цього тижня рашисти пробили наші позиції в районі Кислівки й майже захопили це село, що за 22 км від Куп’янська. Це спроба продовжити наступ на Куп’янськ через трасу, яка пролягає зі Сватового. Ще в січні росіяни зуміли захопити села Крохмальне і Табаївка, втім останню ЗСУ вдалося відбити. Тоді загарбники зайняли 8 км стратегічно важливої дороги, але не змогли розвинути успіх, зокрема завдяки обороні в Кислівці та сусідній Котлярівці. Тепер же, після окупації Кислівки, наші воїни в Котлярівці опинилися під загрозою оточення, а отже, будуть змушені відійти на інші позиції. Окрім того, росіяни активували свої штурми біля сіл Берестове і Новоселівське, але Сили оборони відкинули їх назад.
Поки на Донеччині тривають важкі бої, ЗСУ спрямовують свої ATACMS і безпілотники в південному напрямку. Після знищення ППО біля Джанкоя нові ракети прилетіли в район Тарханкуту, де винесли всі чотири установки ППО С-300 і С-400. Окрім того, днями численні вибухи лунали в Сімферополі, Гвардійському і знову в Джанкої. Про результати "бавовни" буде відомо пізніше.
Окрім того, в Краснодарському краї РФ масовий удар дронами знову зупинив НПЗ у Слов’янську, Ільському. Окрім того, влучним був удар по аеродрому в Кущевську, звідки на Україну в день здійснюють близько пів сотні вильотів винищувачі Су-34 і Су-35, які несуть керовані авіабомби. Внаслідок удару точно знищена частина складів з авіабомбами, а також, імовірно, пошкоджено частину літаків. Цей удар демонструє вразливість стратегічно важливих для РФ аеродромів, що змусить росіян розосереджувати літаки та переміщувати системи ППО.
Карти створено на основі інформації, отриманої від Генерального штабу Збройних Сил України, а також з інших відкритих та перевірених джерел. Водночас карти не є максимально точними та лише умовно відображають тенденції в зоні бойових дій.