Жовтень став місяцем великої кількості зустрічних наступів. В той час як ЗСУ зменшили кількість контрнаступальних активностей на півдні України, рашисти навпаки перейшли до наступу практично по всій довжині фронту, особливо на Куп’янському, Бахмутському та Авдіївському напрямках. Втім традиційні "м’ясні штурм" під прикриттям великої кількості бронетехніки в підсумку призвели до величезних втрат на оновлення декількох місячних "рекордів" ЗСУ зі знищення росіян.
Зокрема, за місяць наші герої знищили 521 танків або більше 20% від всієї їх кількості на фронті, а також 843 броньованих автомобілів або 15% всіх бронемашин, задіяних у боях. На тлі цих цифр, 773 знищених артсистем та майже 23 тис. вбитих окупантів (другий показник за всю війну) виглядають хоч і не рекордними, однак демонструють кровопролитність боїв та професійну ефективність ЗСУ.
До раніше задіяних двох армій для взяття Авдіївки окупанти були змушені задіяти ще одну, адже результати тритижневих боїв були для них неочікувано негативними. Тільки за 20 днів зс рф 6,5 тис. своїх бійців, 100 танків та 250 бронемашин.
За цей час безперервних наступів на місто, рашисти змогли на кілька кілометрів квадратних розширити зону свого контролю біля Красногорівки, що на північ від Авдіївки та впритул наблизитись до коксохімічного заводу, який є головною фортецею Сил оборони міста. Ще їм вдалося закріпитися на териконі, що височіє над Авдіївкою, а також підійти до залізничного валу, вздовж якого зараз пролягає лінія фронту.
Впершись у непробивну оборону на півночі, загарбники на тиждень перенесли акцент наступу на південний фас, в район Водяного та Опитного. Однак суттєвих успіхів їм тут не вдалося досягнути, окрім просування на кількасот метрів в районі кар’єру на північний схід від Водяного.
Тим часом, стає очевидним, що саме штурм коксохімічного заводу буде кульмінаційним боєм за Авдіївку, до якого зараз йдуть останні приготування.
Тим часом, ЗСУ вдалося продавити російські редути на південних околицях міста, в напрямку Донецького району Спартак та відкинути ворога на кількасот метрів.
Наразі основне завдання зс РФ полягає у перетині залізниці та просуванні в напрямку сіл Степне та Бердичі, щоб перерізали логістику в місту, яка йде через село Орлівка. На відміну від Бахмута, з обороною якого зараз часто порівнюють Авдіївку, проблема нашої оборони полягає у суттєво менших логістичних можливостях. Так, у найвужчому місці ширина "горловини" через яку може потрапляти допомога становить менше 10-ти км, або 4-5 км від кожного краю фронту. Будь яке звуження цієї відстані суттєво підвищує загрозу блокади міста. Водночас, на відміну від Бахмута, Авдіївка має величезну промислову забудову, як на "Азовсталі", де за наявності ресурсі можна тримати багатомісячну оборону.
Згідно з повідомлень Генштабу, ворог суттєво посилив своє угрупування в Бахмуті та від оборони перейшов до наступу. Найбільш актуальною ця інформація є для північної ділянки фронту в околицях міста. Водночас, за тиждень атаки росіян не принесли їм нічого крім смерті.
Натомість на південному фасі фронту, ЗСУ зуміли здійснити важливий прорив окупаційних редутів на схід від Андріївки, зокрема, подолавши водяну перешкоду у вигляді каскаду озер. Одночасно нашим воїнам вдалося пробитися і на південь від Андріївки у напрямку на Курдюмівку, яка перебуває під постійним нашим тиском також і з західного боку. Враховуючи зусилля Сил оборони, ймовірно, генштаб планує ще цього року звільнити Курдюмівку та Озарянівку, щоб суттєво розшити свої наступальні можливості на південь від Бахмута.
Наприкінці жовтня на південному фронті ЗСУ суттєво скоротили темпи контрнаступу. Фактично вже кілька тижнів єдиною найбільш гарячою локацією є село Роботине. На лівому фланзі без суттєвих змін продовжуються бої на околицях Вербового. На півдні ворог намагається контратакувати, втім без результатів. Натомість на правому фланзі наші військові зосередились на пробиванні ворожої оборони в районі сіл Нестерянка та Копані. Силам оборони вдалося пройти та закріпитися на кількох ділянках фронту між Роботиним та Копанями, а також на північ від Копанів.
Тим часом, через 2 тижні після удару ATACMS по Бердянському аеродрому, окупанти остаточно забрали всі гвинтокрили із окупованого міста, розуміючи безперспективність їхнього перебування у вигляді зручної мішені.
Плацдарм на Лівобережжі Херсонщини почав суттєво непокоїти окупантів. Окрім підкріплень, які прийшли сюди минулого тижня, цього тижня тут змінився командувач – командувач генерал-полковник Теплинський, який раніше командував військами на Херсонщині, зокрема, керував їхнім відходом з Правобережжя.
Наразі на островах та в околицях декількох сіл ЗСУ вдалося сконцентрувати понад тисячу військових, які за підтримки артилерії та безпілотників постійно маневрують, встановлюючи тимчасово-постійний контроль над окремими ділянками Херсонщини. Однак цього тижня спецпризначенцям ЗСУ вдалося здійснити кілька успішних операцій вглиб окупованої території. Це відбулося в районі сіл Кринки та Підстепного, що на північ від Олешок. Враховуючи те, що нашим військам не тільки вдалося зберегти впродовж двох місяців цей плацдарм, але й постійно його розширювати, то ймовірно ця операція із відволікання уваги невдовзі перетвориться на ще одну ділянку повноцінного контрнаступу.
Ситуація в Криму сильно пов’язана із подіями на Лівобережжі Херсонщини та утворює із ними єдиний пазл великого контрнаступу. Днями наші ракети вдарили по базі ППО, яка розташована в селі Молочне, що біля Саків, де знищили комплекс С-300. Таким чином, в обороні зс РФ пробили ще одну велику дірку. Окрім того, ракети літали над Севастополем, Новофедорівкою та Оленівкою. Однак окрім стовпів диму, наразі немає інших підтверджень куди саме вони влучили.
Карти створено на основі інформації, отриманої від Генерального штабу Збройних Сил України, а також з інших відкритих та перевірених джерел. Водночас карти не є максимально точними та лише умовно відображають тенденції в зоні бойових дій.