Окупанти зосередили на Бахмутському напрямку 80 тис. солдатів, що навіть більше, ніж минулої зими, коли вони почали наступ на місто. Основним завданням на сьогодні є взяти села Іванівське та Богданівку й вийти на околиці Часового Яру, де побудована багаторівнева система нашої оборони. По всьому фронту від Богданівки до Іванівського вони просунулися в різних місцях на 300-500 м, зокрема повністю окупували село Хромове. Наступ на Іванівське росіяни розгорнули і з півночі, і з півдня дороги Бахмут – Часів Яр. Водночас вони намагаються повернути частину панівних висот на північ від Кліщіївки, де зараз тривають запеклі бої. На цій ділянці фронту ворог також пробивається по лісовій дорозі, яка веде з Кліщіївки в Іванівське і таким чином перерізає частину логістичних шляхів. Однак, на відміну від кампанії на початку року, зараз ЗСУ мають більший арсенал для відбиття "м’ясних штурмів", а отже, просування рашистів відбувається дуже повільно і навряд чи загрожує стрімким проривом фронту.
Битва за Авдіївку вже стала найбільш кровопролитною за час цієї війни, хоча її кінця ще не видно. За два місяці росіяни втратили 13 тис. солдатів і понад 210 одиниць бронетехніки. І це без підрахунків половини грудня. ЗСУ втрачають у 10 разів менше техніки й у 7-8 разів менше людей.
Пробиваючись в лоб, окупанти зайняли дві позиції на захід від "промки". Втім, розуміючи безперспективність наступу на укріплений район Коксохіму, вони продовжують спроби обійти місто з півночі та півдня для перерізання логістики. На північному напрямку щоденно колони рашистів штурмують село Степове, де за останні дні їм вдалося просунутися на 100 метрів углиб. Окрім того, північніше від села росіяни розширили зону за залізничною колією. На південь від села й у районі Коксохіму ситуація залишилася стабільною.
Утім, найбільшого прориву росіяни досягнули на південному напрямку Авдіївського фронту, куди ввели додаткові резерви. Тут вони зайняли позиції на північ від Опитного, рухалися лісопосадкою до Сєверного, а також розширили зону свого впливу на захід і північ у напрямку на Первомайськ і Тоненьке. Кінці кліщів, у які окупанти хочуть узяти Авдіївку, зблизилися до 8 км 700 метрів. ЗСУ натомість у цьому районі будують другу і третю лінію оборони. Отже, битва за Авдіївку може тривати ще багато місяців, якщо тут не закінчаться росіяни.
До початку цього масштабного наступу на всьому фронті Донеччини ЗСУ контролювали близько 10% Мар’їнки, однак після двох тижнів боїв ми майже повністю втратили це вщент зруйноване місто.
Через це для ворога стало більш зручно атакувати на південь від Мар’їнки в напрямку сіл Побєда та Новомихайлівка. Упродовж тижня окупанти підійшли впритул до східних і південних околиць Новомихайлівки, а також роблять постійні спроби пробитися до села з півночі. Наразі ця ділянка фронту є найбільш динамічною та потребує нагальної стабілізації.
Як і раніше, рашисти мають намір повністю ліквідувати Вугледарський плацдарм ЗСУ, тож невдовзі можна очікувати нових навальних атак на це місто, яке вже стало символом спаленого російського танка.
Росіяни не полишають намагань пробитися на Куп’янськ. Для цього вони перемістили в район Лимана Другого два інженерні підрозділи, ймовірно, для переправи через Оскіл. Біля Лимана Першого вони регулярно формують колони для штурму села Синьківка, але більшість російської техніки знищують українські дрони й артилерія. Втім, цього тижня загарбники змогли просунутися через ліс на 300 м у напрямку до північних околиць села. Постійні контратаки тривають біля Первомайського і Ягідного, однак без територіальних змін.
На Кремінському напрямку вдалося стабілізувати фронт: росіяни не взяли за тиждень ані метра нашої землі.
Події довкола села Кринки стали настільки дошкульними для путіна, що він присвятив селу окрему брехливу промову під час своєї пресконференції. Не менш маніпулятивною вийшла стаття у New York Times, яка вказувала на недоцільність перебування ЗСУ на лівобережжі Херсонщини, а також звузила наш плацдарм виключно до Кринків, хоча достеменно відомо про бойові дії біля Олешок, Пойми та Підстепного. Крім того, росіяни вказують на збільшення української присутності на острові Великий Потьомкінський, що біля Голої Пристані.
Наразі на Лівобережжі ворожий контингент із 65 тис. рашистів не може впоратися із заледве тисячею наших героїв, яких, звісно, добре прикриває артилерія і дрони із Правобережжя. Через те, що ЗСУ змогли досягнути переваги в дронах і артилерії, втрати ворога є доволі значними. Наприклад, лише безпілотники Мадяра за кілька місяців знищили 153 одиниці техніки, а ще 450 підбили.
Днями окупанти вирішили вдарити по флангах лісу біля Кринків, де ми тримаємо оборону. Проте спершу українські безпілотники вдарили по скупченню бронетехніки, а потім військові добили незначну кількість піхоти, яка спробувала прорватися до Кринків.
Росіяни серйозно почали сезон зимових обстрілів – тривога по всій країні лунала ледь не щоночі. За тиждень до нас залетіли 116 "шахедів", три "кинджали" та крилата ракета. Українська ППО збила близько 85% дронів, крилату ракету та один "кинджал". Інші два приземлилися в районі військової бази в Старокостянтинові. Це місце, по якому ворог зосереджує більшість своїх ударів, думаючи, що вразить нашу авіацію.
Київ став другим місцем, по якому найчастіше били рашисти. Окрім того, вони спрямовували свої ударні БПЛА на Одещину, Миколаївщину та Дніпровщину.
У Донецьку двічі прилетіло в нафтобазу. В Маріуполі ракети влучили у склад бронетехніки й у місце розміщення ППО. В Луганську було гучно, але наразі без подробиць.
Так само окупанти приховують наслідки ударів по Джанкою, Сімферополю, Севастополю та Генічеську, заявляючи, що вони збили всі безпілотники. Однак місцеві пабліки вказують на протилежне.
Окрім того, наші дрони сіяли "бавовну" у Волгоградській, Липецькій, Брянській і Курській областях, а також у Таганрозі – ППО зс РФ нібито збила 35 дронів. Особливо вдалою була спецоперація українських силовиків, які спрямували 17 дронів на аеродром у Морозовську неподалік Ростова. У підсумку в місці базування 559-го бомбардирського авіаполку пошкоджено 10 літаків Су-34, а ще два повністю знищені.
Гарним знаком є відновлення рейдів легіону "Свобода Росії" на територію ерефії. Хоча раніше проти таких акцій начебто виступали наші союзники. Свободівці провели бій у районі села Теребрино, що на Білгородщині.
Карти створено на основі інформації, отриманої від Генерального штабу Збройних Сил України, а також з інших відкритих та перевірених джерел. Водночас карти не є максимально точними та лише умовно відображають тенденції в зоні бойових дій.