А ще війна – це справа переважно молодих. Хоча, звісно, є і чимало старших, але це вже залежить, чи дозволяє здоров’я.
Ми з другом Бородою вже тоді, взимку 2016-го належали до старших. Я у свої п’ятдесят три був на той час взагалі найстаршим у нашому добровольчому підрозділі, він ішов десь одразу після мене. Він – професійний військовий, до того ж з університетським дипломом психолога. Доля звела нас тоді у степу під Авдіївкою, де ми, був момент, навіть ділили один автомат на двох.
Друг Борода і досі воює, щоправда, вже у лавах Збройних силах. Він підтверджує, що з 2016- го багато що змінилося, особливо за останній рік, відколи почалася "велика війна". А от, що не змінилося — це люди, які взяли в руки зброю, щоб стати на захист рідної землі. За словами друга Бороди, вмотивовані добровольці, як і тоді, так і тепер, попри неминучі втрати й втому, і зараз складають основу підрозділу, нехай навіть і мобілізовані через військкомати.
Читайте також: Звідки росте зло
З 2016- го багато що змінилося, особливо за останній рік, відколи почалася "велика війна". А от, що не змінилося — це люди, які взяли в руки зброю, щоб стати на захист рідної землі. За словами друга Бороди, вмотивовані добровольці, як і тоді, так і тепер, попри неминучі втрати й втому, і зараз складають основу підрозділу, нехай навіть і мобілізовані через військкомати
Загалом він поділяє військовослужбовців на три категорії. Зрозуміло, що ідейно вмотивовані добровольці – це перша. До другої зараховує тих, для кого основою мотивації є фінансове забезпечення. Що ж, гроші завжди були непоганим мотиватором, і на війні також. От тільки, коли йдеться про захист Вітчизни, то на перший план виходить моральний фактор. Тому недавнє зменшення грошової винагороди для тих військовослужбовців, які не беруть участь у бойових діях безпосередньо на лінії зіткнення, у їхньому підрозділі сприйняли хоч і без захоплення, але з розумінням.
Читайте також: Згадувати під час війни
Є ще й третя категорія – це ті, хто йде на війну від життєвих негараздів, невлаштованості й таке інше, наприклад, проблем у сім’ї, в родині, чи нерозділеного кохання. Таких хоч і не так багато, але вони помітні та, як це не парадоксально звучить, багатьох із них війна зцілює, наповнює новими сенсами, а найперше вчить цінувати життя у всіх його проявах.
А ще я поцікавився, чи й тепер трапляються "крутелики", яких ми деколи бачили тоді у шістнадцятому – різного рівня чиновники, депутати чи просто "синочки" впливових батьків, які з’являлися заради селфі, гострих вражень, чи посвідчення "учасника бойових дій"? Щоправда, водночас вони привозили нам і припаси, і навіть дорогу оптику. На це він відповів, що буває й таке, хоча й нечасто, але без цього, либонь, ніяк. Втім додав, що вони завжди раді будь-якій допомозі, якщо вона на користь і наближає Перемогу.
Спеціально для Еспресо.
Про автора: Олександр Вільчинський, письменник, журналіст. У 2016-2017 рр. був добровольцем і воював рядовим бійцем у складі 1 окремої штурмової роти ДУК ПС.