Це справжній кінець епохи: тепер уже не лише партія Джукановича не має більшості у парламенті країни, а й сам президент залишить резиденцію голови держави.
Відставки Джукановича однаково хотіли і на Заході, і у Сербії, і у колах проросійських та просербських сил у самій Чорногорії. Але головний бенефіціар цього краху – могутня Сербська православна церква, виклик майновим інтересам якої кинув Джуканович. Мілатович – її кандидат, він етнічний серб, який відомий своїми тісними зв'язками із церковниками. Втім, зараз у Сербської церкви нове поле битви – вона публічно підтримує…УПЦ МП та звинувачує українське керівництво у гоніннях на православних християн. У Чорногорії все починалося саме так.
Тому кінець епохи Джукановича може означати не лише крах корумпованого політика, а й крах – чи принаймні переформатування самого чорногорського державного проєкту. Мілатович, який переміг за підтримки церкви та проросійських сил, може стати не "новим обличчям", а "обличчям реваншу". І тут уже багато залежить від Заходу, якому доведеться утримувати Сербію від зайвих амбіцій, не допустити повернення до Чорногорії Росії й тепер уже підтримувати проєвропейські сили у самій Чорногорії. В іншому випадку ми ризикуємо отримати в НАТО ще одного троянського коня за прикладом Угорщини. Ну і, до речі, про вступ до НАТО України та гарантії безпеки для нашої країни доведеться забути на довгі роки.