Євро-2012 було особливим для України. Це був виклик для нашої збірної й випробування для держави.
У 2007 році, коли Мішель Платіні надіслав Євро в Україну та Польщу, інфраструктура в наших містах не витримувала жодної критики. Все довелося будувати майже з нуля - стадіони, аеропорти, готелі.
Україна впоралася і була винагороджена за це унікальним досвідом та емоціями. Уперше за 52 роки Євро провели у Східній Європі. Тандем України та Польщі вразив світ.
Перед домашнім Євро наша збірна була абсолютним новачком, проте на хвилі любові вболівальників почувалася ледь не фаворитом. За нас, окрім володаря "Золотого м'яча" Андрія Шевченка, грали молоді таланти Ярмоленко та Коноплянка, а тренував суперфартовий Блохін.
Як же багато сподівань було пов'язано з цією командою і як же давно це було – наче в іншому житті! Україна була єдина, панував мир, а топовими новинами була травма коліна Шевченка та заява екскапітана англійської збірної Сола Кемпбела, який закликав британців не їхати в Україну через насильство та расизм. Його запросили поглянути на свято власними очима, але Сол не приїхав.
Україні належало зіграти з Францією, Англією та Швецією. Стартувала команда Блохіна-Шевченка на рідному, щойно відремонтованому "Олімпійському" зі скандинавами.
Київ перетворився на спільне синьо-жовте море. Скандинавів видавали рогаті шоломи вікінгів. Шведи закохали в себе столицю, бо були веселими й поводилися адекватно. Відкриті та приязні гості жили у кемпінгу на Трухановому острові. У глибині душі цих синьо-жовтих не хотілося розчаровувати та відправляти додому.
Квитки на матч продалися за пів року до нього. Але повболівати можна було на Хрещатику - у фан-зоні з великими екранами.
Голос НСК "Олімпійський" увечері 11 червня 2012 року доносився у серце кожного українця, пульсуючи там синьо-жовтими барвами. Ми пережили увесь спектр емоцій – від розчарування та болю до щастя та ейфорії.
Нервували обидві команди, спочатку моментів не було взагалі. Все найцікавіше сталося після перерви. Гол Ібрагімовича став зав'язкою гострого сюжету. Златан забив і змусив на мить замовчати Олімпійський, але не Шевченка.
Андрієві вистачило шести хвилин, аби перевернути гру з ніг на голову. Обидва голи він забив головою. Здоровенні скандинави не встежили за Шевченком – і той двічі закрив подачі на ближню стійку. Переможний м'яч Шевченко провів саме з-під звіра-Ібрагімовича.
У ту мить уся наша країна, від Ужгорода і до Луганська, від Сум і до Криму, схопилася на ноги в єдиному пориві. Це було незабутньо. Стадіон шаленів. Камера вихопила на трибуні малого, який несамовито радів перемозі. Він став зіркою Євро.
Перемога на жилах із вольовими голами – бестселер нашого футболу. Два голи Шевченка – зіркова мить його славетної кар'єри, особистий тріумф нашої легенди.
"Я міг лише мріяти про таку ніч. Я просто щасливий! Якби я хотів мріяти й бачити сон, то не міг придумати краще за те, що сталося сьогодні. Таке відчуття, що я помолодшав на 10 років", – пригадував згодом Шевченко.
Після перемоги збірна переїхала до Донецька. Поразка від Франції почалася з грандіозної грози, яка затримала початок матчу. А матч з Англією став украденою перемогою імені угорського арбітра Віктора Кашаї. Він не зарахував чистий м'яч Марко Девіча та викинув нашу команду з Євро.
Кашаї згодом проситиме вибачення, а через півтора року на Донбас-Арені будуть прославляти Росію та Беркут під час хвилини мовчання за жертвами розстрілів на Майдані. Шикарний аеропорт імені Прокоф'єва, збудований під Євро, перетвориться на братню могилу, а сам Донецьк окупують росіяни.
Але тоді, влітку 2012-го, нас із головою накрило свято футболу. Він об'єднав українців, які від Львова до Донецька бажали перемоги нашій збірній.
Пройшло на відмінно й знайомство європейців з Україною. Тут їх зустріли гостинні, ввічливі та виховані люди, а ще простір для веселощів, включно з низькими цінами.
Саме це Євро привело тисячі хлопчиків і дівчат до футбольних шкіл, які згодом здобули нові перемоги команди №1.
Серія матеріалів "Ключовий момент" створена за підтримки VBET – Разом сильніші