На початку 2000-х український футбол прославляли таланти рівня Андрія Шевченка та Сергія Реброва. Київське "Динамо” щороку грало в груповому етапі Ліги чемпіонів, матчі збірної збирали повні стадіони.
Але наша команда №1 ніяк не могла пробитися у фінали чемпіонатів Європи чи світу. Синьо-жовті постійно зупинялися ще на відбіркових етапах.
Після кількох провалів збірній України пророкували іноземного фахівця. Але у вересні 2003 року синьо-жовтих очолив легендарний Олег Блохін. На представленні він ошелешив уболівальників заявою про те, що прийшов у збірну, аби вивести її на ЧС-2006 із першого місця.
Багато хто лише розсміявся: Блохін, звісно, легенда, але у кваліфікації українцям дісталися бронзові призери чемпіонату світу турки, чемпіони Європи греки та сильна Данія.
А тут ще й перші шість матчів збірна з Блохіним не змогла виграти. Утім, відбір на мундіаль 2006 року у Німеччині українці з фартом Блохіна промчали на шаленій швидкості. Як і обіцяв тренер, наша збірна вперше вийшла у фінал і зробила це з 1 місця.
Жереб звів Україну у групі з Іспанією, Тунісом і Саудівською Аравією. Фанати вірили, що з таким жеребом ми зобов’язані вийти в плей-офф, тисячі українців тоді приїхали до Німеччини підтримати свою збірну.
14 червня 2006 року збірна України дебютувала на чемпіонаті світу проти фаворитів - збірної Іспанії. Рауль. Млинець виявився глевким - зіркові іспанці забили Шовковському чотири м’ячі. Поразка стала холодним душем для синьо-жовтих. Після розгрому від Блохіна дісталось усім. Але гра проти Саудівської Аравії стала першою перемогою українців на чемпіонатах світу. Наші зловили кураж і забивали на всі смаки - 4:0.
Набагато важче було з Тунісом – суперник не здавався без бою. Гра була жорсткою, а зробив результат, як і годиться лідеру збірної, Андрій Шевченко. Він заробив пенальті, яке сам реалізував. Мінімальна перемога гарантувала Україні вихід в 1/8 фіналу.
Там нас очікувала Швейцарія, яка виграла свою групу, випередивши Францію.
Обидві команди грали дуже обережно, хоч по разу влучили у каркас воріт. Усе вирішила фантастична серія пенальті. Напруги не витримала й така залізна людина, як Блохін.
Перший удар українці довірили лідерові – Шевченку, але його удар відбив кіпер швейцарців. Мільйони вболівальників відчули шок і подумали: якщо схибив лідер, це означає крах.
Але за справу береться Олександр Шовковський – його нерви були в той вечір сталевими.
Психологія переможця СаШо передалася партнерам. Після першого відбитого ним пенальті до м'яча підійшов Артем Мілевський.
Він згодом пригадував той пенальті: "Найскладніше було йти бити до воріт. Стадіон шумить – таке враження, що йдеш кілометрів 10 до м'яча. Про що думав, поки йшов? Як би не облажатися. Чому так пробив? Ну, я подумав, що воротар навряд чи продумає, що молодий пацан так битиме. Все одно кудись стрибатиме".
Мілевський забив тоді знаменитою паненкою, а партнери Артема жартували після матчу, що розірвали б його, якби не забив.
Зухвалість Мілевського надломлює швейцарців, а Шовковський стає непробивною стіною. Герой матчу не пропустив жодного пенальті у тій серії, а Ребров і Гусєв завершили справу. Коли напівпритомний Блохін повернувся на поле, українці вже божеволіли від ейфорії.
"Хлопці, злізьте з Шовковського, ви його задавите!" – просив в ефірі коментатор гри Віктор Вацко.
До речі, СаШо до грудня 2022 року був єдиним воротарем, якому на чемпіонатах світу вдалося зберегти свої ворота недоторканими у серії пенальті.
Так українська збірна пройшла до чвертьфіналу, де поступилася італійцям – майбутнім чемпіонам світу.
Але на тому чемпіонаті синьо-жовтого щастя було достатньо. Вихід до вісімки найкращих збірних світу – наразі найбільший успіх нашої збірної. Утім, віримо, що Україні до снаги й більші перемоги.
Серія матеріалів "Ключовий момент" створена за підтримки ВБЕТ – Разом сильніші