Я дуже не люблю фрази "Герої не вмирають". Ще від 2014-го, коли почалася війна. Від неї мені чомусь дуже фонить популізмом та порожнечею. Бо насправді герої вмирають - чи на полі бою, чи потім у госпіталях, куди ті, що пафосно виписують цю фразу у соціальних мережах чи вигукують за кожної більшої чи меншої нагоди, як правило, не приходять. Спитайте, чи помирають герої, у їхніх близьких та побратимів. Та зверніть увагу, що цю фразу ці люди промовляють украй рідко. Зрештою, як на мене, ця фраза не має нічого спільного з необхідністю плекати віру, що справа, за яку герої загинули, не марна.
У дні річниці повномасштабного вторгнення Росії в Україну "Еспресо" пропонує добірку якісних вітчизняних фільмів на тему російсько-української війни.
Події цієї воєнної драми відсилають до літа 2014 року у Луганську і розповідають про луганський прикордонний загін, який - не піддавшись на обіцянки та пропозиції сепаратистів та російських спецслужб - вирішив оборонятися, попри те, що супротивники суттєво переважали його і з огляду на особовий склад, і з огляду на військову техніку. Вагомо, що 85 відсотків цього загону складали мешканці Луганська та Донецька. Базована на реальних подіях стрічка Ахтема Сеітаблаєва і назву має невипадкову: Мирний-21 - адреса кварталу, де розташовувався луганський прикордонний загін.
Прем’єра стрічки про відвагу, вірність та опір мала відбутися у травні 2022 року, однак повномасштабне вторгнення змінило плани. Сьогодні більшість із тих, про кого йдеться у стрічці, захищають Україну зі зброєю в руках. Сергій Дейнеко (який очолював луганських прикордонників у 2014) нині є начальником Державної прикордонної служби України. Режисер фільму Ахтем Сеітаблаєв та актори Максим Девізоров та Олексій Титаренко – воюють, які й ті, кого вони зіграли; Євген Ламах і Роман Ясіновський – волонтерять. Для актора Павла Лі робота у цьому проєкті стала останньою у житті. Він загинув 6 березня в Ірпені.
У головних ролях: Андрій Самінін, Максим Девізоров, Павло Лі, Віктор Жданов, Марія Штофа
Дуже щира, позбавлена плакатності та лубочності українська стрічка 2019 року режисера Тимура Ященка про оборону, яку упродовж трьох тижнів тримав однойменний морський тральщик. Його російські війська заблокували на озері Донузлав у березні 2014 року під час анексії Криму. "Черкаси" був єдиним із 9 українських кораблів, що - попри тиск загарбників - не спустив державний прапор. Фільм (до речі, чи не перший в Україні, в якому майже 70% зйомок відбувалися у відкритому морі) про дружбу і зраду, про армійські проблеми і про прогнилість довоєнної системи, про звичайних людей з усією палітрою їхніх почуттів та емоцій, які й не здогадуються, що хтось згодом назве їх героями, та про інші важливі речі. Стрічка, яка тримає в напрузі до останніх кадрів. Варте уваги, що її воєнним консультантом був справжній командир "Черкас" Юрій Федаш, який - як і належить командиру - під час подій 2014-го року корабель залишив останнім…
У головних ролях: Євген Ламах, Роман Семисал та Дмитро Сова.
Український драматичний фільм 2019 року, повнометражний режисерський дебют Нарімана Алієва з Ахтемом Сеітаблаєвим у головній ролі. Це перший український фільм про анексію Криму і, хоча, цих подій у стрічці немає, але вони - важливий фон та причина всього, що відбувається на кіноекрані. Світова прем'єра стрічки відбулася 22 травня 2019 року на 72-му Каннському міжнародному кінофестивалі, де вона брала участь в конкурсній програмі "Особливий погляд".
За сюжетом, у кримського татарина Мустафи у війні на Донбасі гине його старший син. Батько їде до Києва, куди виїхали два його сини після анексії Криму з думкою повернути молодшого додому, а старшого поховати на батьківщині в Криму згідно з мусульманськими традиціями. У центрі уваги режисера не скільки одвічний конфлікт "батьки і діти", стільки проблеми втрати зв'язків з рідною землею та людини з людиною.
У ролях: Ахтем Сеітаблаєв, Ремзі Білялов, Дар’я Баріхашвілі, Вероніка Лук’яненко, Віктор Жданов, Анатолій Маремпольський, Акмаль Гурезов і Лариса Яценко.
Неполіткоректна, непафосна і дуже життєствердна вітчизняна комедія режисера Володимира Тихого про пригоди у 2014 році бійців української армії під час російсько-української війни на сході України. Стрічка, яка дуже до речі, коли шукаєш внутрішніх резервів, мотивує активно жити далі. Зрештою, просто жити. Бо сміх - це зброя не менш сильна, ніж та, якою щедро насипаємо російським загарбникам.
Недаремно, коли ця стрічка вийшла у прокат, кремлівські прихвосні заголосили: як то так - Путін у костюмі матрьошки благає українського солдата його не вбивати чи яким правом у стрічці розбомблена Красна площа і чимало іншого. Висміюючи ворога, який прийшов нас знищити, фільм (повна назва якого "Наші котики, або Як ми полюбили лопати в умовах обмеженої антитерористичної операції з тимчасовими елементами воєнного стану") не стільки розважає, скільки зміцнює на силі. Сповнений безмежного оптимізму він, не опускаючись до туалетного гумору, пропонує дотепи на будь-який смак, водночас відсилаючи до серйозних проблем як суспільних, так і особистих.
У головних ролях: Дмитро Тубольцев, Станіслав Бжезинський, Петро Микитюк, Дмитро Хом’як, Ярослав Федорчук, Віра Климковецька, Михайло Кукуюк
Перший український фільм про російську-українську війну, що вийшов на великі екрани уже в час повномасштабного вторгнення Росії. Стрічка від компанії UM-Group повнометражна ігрова. Режисер - Мар'ян Бушан, який водночас став співавтором сценарію разом з Миколою Вороніним, чия реальна історія лягла в основу сюжету. Микола Воронін, в минулому екопоселенець, що у 2014 році пішов на російсько-українську війну добровольцем та захищав донецький аеропорт.
Ролі у фільмі виконали: Павло Алдошин, Марина Кошкіна, Андрій Мостренко, Роман Семисал, Олег Драч, Роман Ясіновський та Олег Шульга.