Мати гонор - значить "бути"
Гонор — це пряма постава, коли тебе гне до землі вага чужих намагань знецінити через брак власного чуття гонору
У польській мові слово "гонор" означатиме в перекладі на українську - "честь", "гідність". У наших словниках воно подається, як щось чванливе і мерзенне, хоча застаріла форма і далі значить те саме, що й донині у польській.
Цікаво, чому сталися такі метаморфози у нас? Як, до слова, і з іншою чималою кількістю понять, які просто хтось колись нащось підмінив, спотворив...
Можна жити й без гонору.
Чи мало такого є? Гай, гай... Ціле море.
Море тих, хто гонор трактує, як роздуте его, а істинної суті гонору навіть не відає. Не може усвідомити, що ж воно таке є.
А гонор, то коли ти волієш відступити (відпустити), стримати язика і те, що проситься на нього, аніж дозволити собі впасти лицем так, що потому себе ж і згидишся чи зненавидиш того, на кого "вилився". Гонор – це не дозволити собі відповісти більше понад те, що вже казано, бо повторення лише цементує зневагу, злостивість того, кому відповідаєш.
Гонор, то коли ти волієш відступити (відпустити), стримати язика і те, що проситься на нього, аніж дозволити собі впасти лицем так, що потому себе ж і згидишся чи зненавидиш того, на кого "вилився". Гонор — це не дозволити собі відповісти більше понад те, що вже казано, бо повторення лише цементує зневагу, злостивість того, кому відповідаєш
Читайте також: Новорічний сон
Гонор — це стягнути на себе лють, розбурханість ненависти, бурю чи болото помсти, коли відвертаєшся від спроби тебе зневажити через саме твоє існування у відмінності й у полі досяжности зору і вібрацій зневажаючої тебе, скупої на любов особи. Тої, що міряє любов мірилом спромоги взяти, але не дати (і тут не про матеріальне, хоч і про матеріальне також).
Гонор — це не помічати кусючих поглядів і бридких натяків, коли тебе намагаються звинуватити у власній захланності та брехні — бути тим, ким є, не наводячи жодних пояснень.
Гонор — це дати по писку, коли вдарили нижче пояса, використовуючи такий метод як останній аргумент, бажано лише раз, але так, аби нападнику відхотілося пробувати таких бридких штучок. Власне це і є найнепривабливішим з решти можливих, останній аргумент, якщо тому, хто не має гонору, не вгамовується, а твоє чуття власного його (її) лише розпалює. Це межа, з-поза якої не вертаєшся, якщо її перетнув.
Гонор — це бути. Бути тим, ким ти є і не намагатися догодити, лише робити чи говорити те, що маєш за свій обов'язок чи відповідальність... бо, власне, відповідальність — це чи не наймасивніша складова гонору, на рівні з любов'ю і повагою найперше до самого себе
Читайте також: Зима тривоги нашої
Гонор — це коли усміхаєшся на прокльон і кажеш проклинаючому: живи собі з цим, воно твоє.
Гонор — це пряма постава, коли тебе гне до землі вага чужих намагань знецінити, через брак власного чуття гонору.
Гонор — це бути. Бути тим, ким ти є і не намагатися догодити, лише робити чи говорити те, що маєш за свій обов'язок, чи відповідальність... бо, власне, відповідальність — це чи не наймасивніша складова гонору, на рівні з любов'ю і повагою найперше до самого себе.
Бо з себе починаєш.
В собі розвиваєш.
Собою завершуєш.
А даруєш іншому — якщо його маєш.
Про авторку. Олександра Федорів (літературний псевдонім — Адель Станіславська), письменниця
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
Стежте за найважливішими новинами України! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.
- Актуальне
- Важливе