Про це пишуть автори журналістського розслідування "Францисканська 3", проведеного польським опозиційним телеканалом TVN24, пише BBC.
Досі педофільські скандали в католицькій церкві не стосувалися Іоанна Павла II безпосередньо: згідно з загальноприйнятою точкою зору, Папа не знав про конкретні сексуальні злочини тих священників, з якими безпосередньо працював і контактував, і взагалі послідовно працював над викоріненням цього явища в церкві.
Зовсім по іншому змусили глянути на ситуацію автори розслідування "Францисканська 3" – названого за адресою краківської курії, резиденції місцевого єпископа, кафедру якого в 1964-1978 роках до обрання папою Іоанном Павлом II займав Кароль Войтила.
Робота над матеріалом зайняла два з половиною роки. А висновки побудовано на роботі з розсекреченими документами комуністичних спецслужб та розмовах з учасниками та свідками подій півстолітньої давності.
Журналісти стверджують, що упродовж 1960-70-х років Войтила приховував інформацію про сексуальні злочини проти дітей з боку священників його єпархії. Замість того, щоб накладати на таких священників канонічні покарання, він переводив їх у нові парафії або сприяв виїзду за кордон.
До прикладу, у 1972 році архієпископ Войтила звернувся до віденського єпископа з проханням прийняти у своїй єпархії отця Болеслава Садуся. В Австрії Садусь, добрий знайомий Войтили, мав займатися науковою роботою – вивчати "вплив технічної цивілізації на дитячу психіку". У супровідному листі Войтила не згадав про справжню причину перекладу священника, йдеться у розслідуванні TVN24. А вона, стверджується в розсекречених актах комуністичних спецслужб, полягала в тому, що на своїх попередніх місцях служби – а міняв він їх у середньому раз на півтора року – священник чіплявся до хлопчиків. Доходило до того, йдеться в одному з таких документів, що розлючені матері просто зупиняли Садуся на вулицях Кракова та погрожували йому помстою.
Ще один із співрозмовників автора розслідування розповів, що влітку 1973 року особисто розповідав архієпископу Войтилу про сексуальні злочини іншого священника краківської єпархії Євгеніуша Сургента. "Єпископ Войтила попросив, щоб я про це нікуди не повідомляв, що він сам цим займеться", - каже ця людина, яка побажала зберегти анонімність.
Втім, того ж року Сургента було затримано і засуджено за педофілію. У ході процесу він визнав свою провину, пояснюючи, що таким чином шукав спосіб забути від щоденних турбот.
Ще одного священника затримали та засудили на два роки позбавлення волі за педофілію. Після того, як він вийшов на волю, Кароль Войтила написав йому листа, в якому поінформував, що канонічне покарання на нього не буде накладено, оскільки його вже покарала світська влада.
Після розслідування польське суспільство розділилось на тих, хто виправдовує майбутнього Папу і тих, хто жорстко засуджує.
Прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький заявив, що поляки як нація "багатьом зобов'язані Іоанну Павлу II. Можливо, зобов'язані всім".
"Сьогодні війна триває не лише за нашим східним кордоном. На жаль, є кола, які намагаються розпочати не військову, а цивілізаційну війну у нас, у Польщі", - оцінив він ефект від цього розслідування у своєму твіттері.
Сам Моравецький, а також ряд інших представників влади розмістили в "шапках" своїх сторінок у соцмережах фотографії Івана Павла ІІ. А депутат парламенту від польської партії влади "Право та Справедливість" Рафал Бохенек заявив, що на поточній сесії Сейму парламентарі ухвалять спеціальну постанову про "захист доброго імені Івана Павла II".
Найбільш виважену позицію з боку церкви озвучив товариша Кароля Войтили професор богослов'я отця Адам Шостек, який брав участь у дискусії на каналі безпосередньо після прем'єри розслідування.
"Нам потрібно прийти до нового способу розуміння безперечної святості Іоанна Павла II... Потрібно перевизначити його святість, не зводячи її до примітивної безгрішності і безмежного обожнення. Побачити в ньому живу людину, яка помилялася, мала інші слабкості. Він був великим паломником, який проповідував Євангеліє у всьому світі, (але водночас) менше цікавився і був здатний до управління і своєю єпархією та цілою церквою", - говорив він.
Шостек визнав: знайдені журналістами матеріали свідчать про те, що Кароль Войтила ще до обрання Папою знав про існування проблем із педофілією у церкві. Але, продовжував він, це не скасовує того факту, що він боровся з ними після того, як став понтифіком.
Інакше формулює висновок свого розслідування його автор Марцін Гутовський.
"Перестаньмо повторювати розповіді представників церкви, церковної верхівки про те, що Іван Павло ІІ чимось відрізнявся від єпископів свого часу і не знав про такі злочини, а якби знав, то напевно реагував би по-іншому. Ні. Кароль Войтила знав та реагував так само як реагували йому подібні", - каже Гутовський в інтерв'ю Gazeta Wyborcza.
"Це не перекреслює інших його заслуг. Але перш за все ми маємо визнати, що він знав. А лише потім шукати пояснень, чому це сталося і чому церква забула про жертви", - резюмує він.