Військова канва полягає в тому, що вона має близько двох тисяч тактичних ядерних боєприпасів різного рівня. Це ядерні боєголовки від 0,3 кілотонни до 100 кілотонн.
У такому стані, що можна використовувати або десь у документах записано, що можна використовувати авіаційні бомби і ядерні боєголовки для ракет різного базування. З давніх домовленостей між СРСР та США, які підтверджені Росією, тактична ядерна зброя не повинна знаходитися у військах, окрім авіації. Все це на центральних складах і жодна із країн не робила спроб це порушити. Росія може спрямувати її у війська, але поява американських кораблів з ядерною зброєю, можливо, для РФ ще гірша ситуація. Тому тактичну ядерну зброю не так просто застосувати.
Чим вони можуть доставити ядерний заряд? Зараз немає ракет для балістичних ракет, які б були надійно випробувані з ядерною зброєю – ні "Іскандер", ні "Кинджал". Я не чув, щоб вони відпрацьовувались для ядерних боєприпасів. Якщо такі існують, то вони з часів СРСР і не створювались, бо не було випробувань з 90-их років. Крилата ракета – більш технічно можливо, можна запустити далеко від території України, але вони збиваються. Хорошого та надійного варіанту, щоб завдати ядерного удару не існує у РФ. Це теж певне обмеження та певний фактор стримування. Звичайно, якщо вони запустять 10 ракет, то одна, мабуть, долетить. Це не так просто.
Коли крилата ракета вже захоплює ціль, її система управління вже наводиться на останній ділянці, там спрацьовують ці механізми, які дозволяють вибух. На решті траєкторії, досі ціль не захоплена системою керування, я думаю, навряд чи буде вибух. Є ризик, що ядерна зброя потрапить в руки Україні, якщо вони по нас будуть стріляти крилатими ракетами. Найбільш відпрацьований вид крилатих ракет і найменш контрольований з точки міжнародних процедур – це не тактична зброя, а те, що вважають стратегічною зброєю – ракета Х-101. Це найбільш технічно легкий і відпрацьований для Росії варіант застосування ядерної зброї. Вона може бути використана у тактичному варіанті.
Перший удар буде – це просто демонстрація і подивитися на реакцію. Бити по містах – це швидка та однозначна руйнація міжнародного режиму нерозповсюдження. Це означає, що через 5 років у світі буде не 5+4 неофіційних ядерних держав, а 20. Ніхто вже не переконає не ядерні країни, що ядерну зброю непотрібно мати. Обнуляться всі зобов’язання, в тому числі й України. Договір про нерозповсюдження ядерної зброї буде зруйнований. Я думаю, що бити по містах не наважаться. Якщо так, то буде демонстрація в акваторії чи чистому полі.
Будь-який варіант використання тактичної ядерної зброї має спричинити відповідні дії з боку США, аби одразу припинити такі дії РФ. За наслідками – те, що зроблено в Маріуполі відповідає втратам, які б були з потужністю ядерного боєприпасу. Це означає, що навіть звичайне озброєння мають викликати таке ж ставлення спільноти, як і ядерні боєприпаси.
В першу чергу, слід розуміти, що ядерний вибух на АЕС і підрив ядерного боєзаряду – це різні речі. Спільна в них перша — гаряча, гостра фаза. В обох випадках йдеться про викид величезної кількості радіонуклідів, які в перші хвилини та години мають надзвичайно високу активність і створюють максимально велику дозу. Вона як проникаюча доза радіації буде шкодити здоров’ю людей. Потім ця гостра фаза відпадає і починається те, що люди будуть отримувати радіацію через радіоактивні опади. Вони будуть лягати на воду, в ґрунт і будуть потрапляти на харчові продукти.
В період гострої фази бажано сховатися від проникаючої радіації. Це можуть бути підвали, бетонні бункери, щоб пережити цю найактивнішу фазу й отримати мінімальну дозу проникаючої радіації. Якщо немає такої можливості, то це будинки з щільно закритими вікнами, кватирками. Під час другої фази – пилу та опадів – треба не виходити на вулицю. Особливо важливо оберігати дітей. Вони більше сприймають радіацію.
Потім йтиме мова про контактну радіацію, яка випаде на ґрунт. Ми повинні розуміти, що якщо ми вимушені вийти на вулицю у невеликих відстанях від епіцентру, потрібно мати респіратори, щоб не вдихати пил. Це буде інгаляційна доза, яка потраплятиме в легені й буде шкодити зсередини. Звісно, це миття рук, продуктів, якщо вони були вирощені в наших городах і садах. Це основі заходи, яких треба дотримуватися недалеко від епіцентру вибуху. Треба слідкувати за вітром також – чи це стосується нашого населеного пункту.
Ми взяли карту на одному із сервісів і наклали удари боєприпасом у 10 кілотонн: ми бачимо, що зона ураження не є такою критичною. Ми говоримо про те, що зона найбільшого ураження в радіусі 1,5 км і говоримо про максимальний ударний ефект до 4,5 км. Фактично, ми говоримо про те, що і в умовах використання ядерної зброї не є такою критичною умовою, щоб тримати оборону.
В будь-якому випадку радіація, яка розповсюджується після ядерного вибуху не обмежиться ні 1,5, ні 10 кілометрами. Ми розуміємо, що така кількість радіонуклідів, яка звільняється після миттєвої ланцюгової реакції буде розповсюджуватися з вітром на величезні відстані – десятки та сотні кілометрів. Як після Чорнобиля і Фукусіми. Радіоцезій – радіонуклід, якого буде найбільше виділятися і який буде найдовготривалішим чинником забруднення, він внаслідок своєї летючості буде розповсюджуватися далеко. Перший радіонуклід, який полетить на далекі швидкості – це радіоактивний йод. Руйнація не настільки буде небезпечною надалі, як ця радіація.