З давніх часів у гуцулів ліжники були найуживанішим предметом повсякденного домашнього побуту: ними вкривалися, застеляли ліжко, піч, припічок, лавиці, розвішували на жердках, використовували у весільних та поховальних обрядах.
Ліжники були важливою і необхідною часткою посагу молодої. Кількість їх вказувала на майновий стан родини.До початку 20-го століття ці товсті вовняні вироби з рельєфною поверхнею і довгим пухнастим двобічним ворсом виготовляли для власних потреб майже у всіх селянських сім’ях Гуцульщини.