"Навіщо у здорових людей шукати сифіліс?": сімейний лікар закликає декомунізувати не тільки вулиці, а й українську медицину

Сімейний лікар Олександр Прокопчук (на фото) веде блог на фейсбуку, де розвінчує міфи про лікарські засоби з недоведеною ефективністю і діагнози, які в цивілізованих країнах у медичних картках пацієнтів не з'являються. Бо таких хвороб просто не існує. Його обурює те, що українців змушують здавати непотрібний аналіз. На гонорею, наприклад, українців не перевіряють, хоча ця недуга трапляється в 14 разів частіше. 

Олександр Прокопчук розповідає: колись сифіліс і справді був великою проблемою. Хворіли на нього масово, ліків не було. 

Історики припускають, що в Європу сифіліс привіз з Америки Христофор Колумб. Не особисто, звісно, а його команда, проте суті це не змінює. Болячка ширилася старим світом зі швидкістю світла. Сифіліс передається статевим шляхом, а контрацепції тоді ще не було. Медицина все списувала на кару Божу. Хворих лікували всім підряд, зокрема ртуттю. Одним із побічних ефектів такої "терапії" була виражена енцефалопатія. Яскравий історичний приклад хронічного отруєння цим важким металом – Іван Грозний, в якого проявилися всі симптоми ураження головного мозку. 

Сифіліс – хвороба, яка прогресує, знищуючи кістки, хрящі, мозок. Те, що у хворих "відпадали" носи, – не байка, а жорстока реальність тих часів. Ситуація кардинально змінилася на початку ХХ століття, коли вчені відкрили збудника захворювання – бліду трепонему – і навчилися проводити лабораторне дослідження, яке дозволяє виявити антитіла до неї – реакцію Вассермана. У 1940-х рр. науковці довели, що антибіотики здатні ефективно боротися з цією недугою, і захворюваність на сифіліс почала поступово знижуватися. 

За словами Олександра Прокопчука, сьогодні з усіх венеричних захворювань сифіліс за поширеністю – на четвертому місці. Недуга успішно лікується. А реакція Вассермана, яку проводять з 1906 року, визнана неточною, тож для діагностики використовують інші, більш специфічні методи, які ми "за інерцією" й далі називаємо "RW". 

Лікар не розуміє, чому на сифіліс в Україні продовжують тестувати всіх підряд, витрачаючи гроші на реактиви, якщо захворювання в Україні трапляється з частотою 7 випадків на 100 тисяч населення. Чому людина перед працевлаштуванням проходить медогляд і мусить здати цей аналіз?

"У нас без сексу на робочому місці ніяк? Чому перед походом в аквапарк у нас не вимагають "RW", а перед походом у басейн – так? Чому для спортивно-оздоровчого комплексу настільки принциповою є відсутність хвороби, що передається статевим шляхом? Чому наша медицина не хоче вірити науковим даним, а спирається на догми початку ХХ століття?" – дивується Олександр Прокопчук. 

Він визнає, що хоч рідко, але сифіліс у людей виявляють, тож потреба у скринінгу залишається. Те, що на сифіліс перевіряють вагітних жінок, також виправдано, адже крім традиційного статевого шляху, хвороба передається також від матері до дитини. У жінок вона може мати прихований перебіг, а вроджений сифіліс – це важке захворювання, яке призводить до інвалідності.

Проте коли постає питання відвідин басейну, можна спокійно обійтися довідкою від сімейного лікаря. Запідозривши в пацієнта ту чи іншу хворобу, той сам призначить лікування або ж скерує хворого до дерматолога.

Фахівець вважає, що зараз настав час декомунізувати не лише вулиці, прибравши з них пам'ятники радянським діячам, а й українську медицину. 

Стежте за подіями в Україні та світі разом з Еспресо! Підписуйтесь на Telegram-канал: https://t.me/espresotb