Ключове питання - це російська мобілізація і чого нам чекати від неї? Ми бачимо поодинокі бунти в певних регіонах Росії, і що Росія кидає в топку війни непідготовлених солдатів, але це все що це означає? Наскільки великою і довгою буде військова кампанія Кремля за даних обставин?
Це комплексне запитання. Я вважаю, що спершу маємо розглянути військовий аспект, який полягає у залученні абсолютно непідготовлених людей до бойових дій, що насправді лише послабить передові позиції противника. На фронт росіяни зараз звозять стару техніку, старе озброєння, а декому видають зброю, якій буквально сто років. Тому вони зараз не в найкращому становищі, і це має зіграти на користь Україні. Але така ситуація не на всіх ділянках фронту, тому що там, де воює піхота проти піхоти, кількість дійсно має значення, адже можна знешкодити більшу кількість противників. На загал такі дії свідчать про те, що лінія фронту слабка, і Путіну потрібно її зміцнити. Моє занепокоєння полягає в тому, що йому вдасться мобілізувати набагато більше, ніж 300 000, йдеться про один або ж, навіть, два мільйони. І справді буде багато людей, які прибудуть на передову. Кількість тих, хто втік, поки що значно поступається цьому числу. Потім він може замінити цих людей, вивівши на передову належно підготовлені підрозділи з інших регіонів Росії, які у нього досі є в резерві. Звісно, Україну це не зупинить, проте суттєво ускладнить роботу військовим і, ймовірно, буде більше жертв. Це щодо фронтового аспекту.
Люди, які тікають від Путіна, дивовижні. Кількість тих, хто перетинає грузинський кордон, величезна. Серед них навіть ті, хто їде з далекої російської глибинки. Усі, очевидно, розуміють і бояться того, що на них чекає в Україні. Ніхто не хоче помирати. Чи достатньо вони сильні, щоб протистояти Путіну? Ми бачимо певний опір у Дагестані, але це єдина країна в Російській Федерації на сьогодні, яка вдається до рішучих дій. Звісно, ми не знаємо, що відбувається в Татарстані чи в інших країнах. Цілком можливо,
якщо Путін продовжить втягувати середній клас у війну, то той незабаром повстане.
А зараз під роздачу потрапили робітничий клас, алкоголіки та безробітні, до яких в Росії нікому немає діла. Хвилювання почнуться лише тоді, коли війна торкнеться середнього класу, і, можливо, якщо це будуть сини когось із представників вищого класу, тільки тоді люди почнуть говорити, який це поганий план. Зараз Путін ще може продовжувати якийсь час виживати, відправляючи безробітних на передову.
Це означає, що в Росії будуть назрівати внутрішні проблеми, пов’язані з мобілізацією людей, яких не підготовленими кидають на війну. Але з другого боку ми розуміємо, що це не може визначити хід військової кампанії і тому недарма, можливо, Путін і заговорив про ядерну зброю.
Погоджуюсь з вами, тому що після величезного і швидкого успіху біля Харкова зараз часу потрібно значно більше, оскільки контрнаступальний темп уповільнився. Залишається ще величезна кількість землі, яку необхідно відвоювати. Найголовніше – зосередитися на ключових військових факторах в Україні, зокрема на засвоєнні уроків та навчанні. Необхідно переконатись, що засвоєні на передовій уроки передаються по всій лінії фронту, тому що зараз так не є. Ситуація на певних відрізках лінії фронту краща за інші. Слід переконатися, що люди проходять якомога більше навчань, навіть якщо необхідно забирати досвідчених людей з передової, щоб навчити інших, і коли вони повернуться, то мають бути в курсі, що відбувається. Така ротація знань дійсно важлива для постійного вдосконалення армії та порятунку життів. Це перше.
Друге – логістика, оскільки зараз вона залишає бажати кращого. Є певні критичні сфери логістики, такі як радіостанції, генератори, невеликі дрони для роботи на рівні роти і, звичайно, зимовий одяг для солдат. Такі питання слід закривати. Всередині організації повинні бути матеріально-технічні відділи для підтримки бригад. Наразі це відбувається надто повільно. Необхідно розміщувати більше матеріально-технічного забезпечення ближче до лінії зіткнення, зокрема одяг, засоби та пристосування для прання, щоб люди могли прати свій одяг, також це стосується технічного обслуговування транспортних засобів. Нам потрібно приділяти більше часу для навчання спеціалістів з технічного обслуговування та розташовувати їх ближче до лінії фронту на рівні бригади, щоб створити певну циркуляцію запчастин, які повертатимуться до Польщі, а відтак знову на передову. Це логістичні моменти, на які потрібно звернути увагу і, на мою думку, Захід цілком може з усім цим вам допомогти.
Тактична ядерна зброя, на яку натякає Путін та Медведев, що це означає? Чи вони наважаться піти на подібний крок? І якою була би відповідь колективного Заходу, зокрема США? Тому що дуже тяжко розшифрувати, що насправді мали на увазі під своєю відповіддю Державний секретар США Блінкін та президент Байден.
По-перше, якщо Путін використає тактичну ядерну зброю, він повністю переформатує війну, і це має зрозуміти і він, і всі інші. Це вже не буде звичайна війна між Росією та Україною, це буде війна між Росією та Заходом, тому що Путін в такому випадку наплює на усі міжнародні норми. Він наплює навіть на російські угоди щодо застосування ядерної зброї.
Я вважаю, що реакція буде не ядерною, а з використанням тактичної авіації та традиційної зброї, тому що США мають величезний потенціал, коли йдеться про традиційну зброю, застосування якої ми вже бачили у війні в Перській затоці. Йдеться про потужну здатність знаходити та вражати цілі. Тож зараз тяжіють до саме такого сценарію реагування, а не до ядерного.
А що означає використання тактичної ядерної зброї на полі битви?
По-перше, звичайно, відбудеться велика руйнація, для цього таку зброю і проектують. У відносно невеликому радіусі буде знищено абсолютно все. Тактична ядерна зброя не спричинить таких руйнувань, як наприклад у Маріуполі. Діаметр ураження становить близько одного кілометра, за винятком якщо ракета вцілить у відкриту місцевість, - тоді ефект буде набагато ширшим. Люди в радіусі 20-30 км, дивлячись на вибух, повністю або тимчасово осліпнуть. Звісно у найближчій зоні всі піддадуться радіоактивному опромінюванню, тож якщо вони не загинуть від вибуху, то від радіації захворіють та помруть, йдеться про 3-5 км від епіцентру вибуху. Якщо вибух припаде на землю, то відбудеться величезний викид радіоактивної маси у повітря, а коли піде дощ, то він з'єднається з частинками радіоактивного бруду та опромінить територію на яку впаде. Отже, існує фундаментальна різниця між вибухом, який відбувається в повітрі, і вибухом на землі, який фактично створює пилову бомбу, викидаючи весь цей пил і радіоактивну масу в повітря, яка потім може переміститись геть в інше місце, тому що її може підхопити вітер. Отже, якщо Путін використає зброю надто близько до російського кордону, цілком можливо, що вся радіоактивна маса може повернутися назад до Росії. У разі використання такої зброї, необхідно бути дуже обережним щодо врахування напрямку вітру.
І є ще один момент: якщо вони випустять таку ракету, українські війська не знатимуть, що це ядерна ракета, і цілком ймовірно, що її зіб’ють системи ППО. В такому разі не буде ядерного вибуху, а буде радіоактивний викид у місці її приземлення. І це зараз найбільш вірогідний сценарій.
Але в будь-якому разі, навіть, погроза використання тактичної ядерної зброї є свідченням слабкості і страху. Чого в теперішній ситуації настільки сильно злякався Путін, повстаючи перед усім світом у всій своїй злочинній красі? Тобто ніхто і раніше не мав ілюзій щодо нього, але зараз він виглядає відвертим ядерним маніяком. Це означає, що справи в нього кепські.
Росія розпочала ядерний шантаж ще у 2014 році. Вони сподівалися, що їм таким чином вдасться залякати Захід. Вони можуть навіть думати, що їм це вдалося, як у випадку з Німеччиною та Францією, оскільки обидві країни в певному сенсі слабкі. У Путіна є вагомі причини вважати, що його погрози мають певний ефект, але він боїться за своє життя і становище. Він знає, що у випадку поразки він - труп. А він ще точно розраховує прожити добрі 8, 10, 15 років. Здебільшого Путін зараз керується звичайним бажанням жити, а його мрії увійти в історію як Великий Путін, Великий Цар, як еквівалент Сталіна, розвіюються з вітром, як і вся його велич. Тож йому слід добре поміркувати над тим, що він збирається робити, щоб утримати свою велич.
А якщо говорити про військовий вимір конкретної ситуації. Ми розуміємо, що Путін оживився, йдеться про застосування чи можливе застосування тих чи інших неконвенційних засобів, внаслідок успіхів нашого війська, зокрема йдеться про Харківщину та донецький напрямок. Розуміємо, що Путін заговорив про подібне після того, як він почав готуватись до анексії Півдня України. Так, ситуація на фронтах у нього погана і відповідно це означає, що, можливо інших аргументів у нього немає, можливо, він сам не вірить в свою мобілізацію.
Нині його проблема в тому, що військові інструменти, які є в його розпорядженні на передовій, не дуже ефективні. Якщо ми говоримо про плацдарм, то Путіну потрібно знайти кращих солдатів, адже ті, хто зараз там, зможуть з того плацдарму наступати хіба що в нікуди. Росіяни не кваліфіковані, їм бракує підготовки та належного керівництва, ну і звісно ж достатньої кількості озброєння та техніки. І все ж вони можуть залишатися на оборонних позиціях. Відчуваю, що Путін саме цього і хоче - утримати якомога більше території, яку він називає Новоросією, і яку хоче анексувати уже ось-ось. Крім того, він намагатиметься мобілізувати всіх чоловіків у цих областях. Сподіваюся, більшість із них вчинять правильно і не воюватимуть, знайдуть способи як вбити своїх командирів чи щось подібне. Але на це дуже важко наважитись тим, кого одягають у форму і кидають на передову. Їм доводиться боротися, щоб вижити, на якому б боці вони не були. Я думаю, що в наступні пару тижнів ми побачимо щось інше, оскільки Путін відчайдушно намагається вирішити проблему, яка в нього є, а саме: українці просуваються вперед, потроху відгризаючи підконтрольні Росією території.
Ми розуміємо, що для того, щоби добре воювати в теперішній ситуації і утримувати свої позиції, Путіну потрібні не лише мобілізовані солдати, йому потрібна техніка і зброя. Ми побачили, що техніка і зброя в нього вже перебувають на певному викінченні, тобто вони починають витягувати і розконсервувати стару радянську техніку, тобто якогось технічного дива в них не сталося. Відповідно, чи вдасться йому, використовуючи збільшення кількості поголів’я своїх солдатів, втримувати лінію фронту?
У Путіна закінчується техніка на деяких напрямках, але у нього її ще дуже багато. Не слід недооцінювати кількість зброї та обладнання, що лежить у сховищах по всій Росії, і яку він ще не використовував, адже в інших місцях, наприклад на китайському кордоні, у нього є війська, які все ще мають техніку. Він намагатиметься вивезти ці технічні резерви на передову. Також не слід забувати, що всередині Білорусії теж є озброєння, яке можна використовувати. Таким чином, ми не повинні поспішати з висновками, що в Росії все так кепсько, оскільки вона все ще має величезні ресурси. Чого у них немає, так це дуже хорошої логістичної системи для переміщення цих ресурсів у потрібне місце, тому так важливо, щоб усюди, де лише можливо, Україна проривалася й рухалася швидше, ніж насправді може відреагувати Путін. Головне – це вирватися за межі внутрішнього осмислення Кремля, щоб вони не встигали обмірковувати та зміцнювати відповідні сфери. Щось неймовірне сталося під Харковом, і це має повторитися і в інших місцях.
Чи треба нам робити прорив з правого берега Дніпра, для того щоби розгромити у військовий спосіб російське угруповання, яке перебуває поблизу Херсона? Чи треба брати їх у блокаду і чекати поки вони здадуться?
Це хороше тактичне запитання. Я не знаю всієї потуги противника, як і їхньої впертості. Таке рішення може приймати лише місцеве командування. Я абсолютно впевнений, що
якщо буде прорив через форсування Дніпра багато росіян втечуть, оскільки це буде для них ознакою того, що Україна вправніше грає у велику стратегічну гру ніж вони.
І ви побачите, що лідери зникнуть досить швидко. Я впевнений, що Генштаб дещо планує, як це було і минулого разу. Ми просто повинні дочекатись. Я також впевнений, що моральний дух росіян практично на нулі. Вони як ніколи готові втікати, бо усвідомлюють, що гинуть даремно.
Вступ Білорусії у війну. Наскільки він може змінити стратегічну ситуацію?
Якщо Білорусь вступить у війну, то це означатиме, що на білоруському кордоні мають бути посилені війська. Але українські війська, які протистоять білорусам, безумовно, цілком здатні утримати їх біля кордону, тому що вони мали час, щоб про це подбати. А тамтешні білоруські війська, навіть об’єднані з російськими, не збираються вмирати за Росію. Тому нічого надзвичайного для їхнього стримання непотрібно,
хіба що вони організують щось цілком неочікуване, наприклад, раптовий потужний напад з боку Росії на Рівне,
але поки що нема жодних доказів того, що вони на це здатні. Тому я думаю, що на даний момент білоруські сили і надалі залишатимуться поза грою, вдаючи, що вони у грі.
Ми розуміємо, що рівень абсорбції трупів в Російській Федерації не є безкінечним. Ми побачили, що основні виступи проти мобілізації почалися в тих регіонах, куди повернулася найбільша кількість трупів, йдеться насамперед про Дагестан, тому що Дагестан був одним із лідерів з постачання живого м’яса на війну проти України. Відповідно, на вашу думку, коли почнеться синдром Першої чеченської війни, коли в Росії почнуться виступи для того, щоби зупинити війну, тому що кількість вбитих росіян перетне певну межу?
Це дуже гарне запитання, я не можу сказати, що воно виходить за межі моєї компетенції, але я справді не впевнений. Я щойно дізнався, що Путін наказав Кадирову зібрати війська для придушення заворушень в Дагестані. Думаю, що це може вилізти Путіну боком, оскільки війна на Кавказі між Чечнею та Дагестаном лише додасть йому головного болю. Справді виглядає так, ніби в Дагестані досягли точки кипіння, і якщо це так, то інші люди надихнуться прикладом Дагестану і відчують, що вони теж можуть щось зробити. Тому я думаю, що те, що станеться найближчими тижнями, матиме вирішальне значення для цілісності Російської Федерації.