Про те, як і в яких напрямках працюють, запорізькі волонтери розповіли для Еспресо.
Попри те, що Запоріжжя недалеко від лінії фронту, тут розвиваються потужні волонтерські центри. Завдяки їхній роботі тисячі вимушено переміщених осіб змогли отримати допомогу. Одним із таких осередків став Запорізький волонтерський гуманітарний штаб. Його утворили активні люди з громадської організації "Свої" та Запорізького обласного центру молоді, які співпрацюють ще з 2019 року. Владислав Демидовець та Ілля Бовсуновський кажуть: замість панікувати вони в перший день війни почали розробляти план дій для нової волонтерської ініціативи.
За словами хлопців, ранок 24 лютого в них почався однаково: прокинулися, почули вибухи, почитали новини, почистили зуби та поїхали на роботу.
"Ступору в нас не було, швидше було відразу створення плану, що ми будемо робити і які є запити в нашому місті. Почали з акумуляції ресурсів. У випадку Центру молоді це приміщення, обладнання, зв’язки, від ГО "Свої" – люди й устаткування. З містянами ми збирали різні ресурси: від палива до продуктів та одягу, який був потрібний. Тоді ще було холодно й люди, які евакуйовувалися, потребували теплих речей", – каже Ілля.
Волонтери зрозуміли, що найкраще їм вдається об’єднувати людей та будувати системну роботу. Так утворився Запорізький волонтерський гуманітарний штаб. Зараз у ньому працює щоденно близько сотні волонтерів, однак за потреби приходить більше людей.
"У Запоріжжі є два центри реєстрації внутрішньо переміщених осіб. Раніше їх записували в журнали вручну, потім переносили дані в таблички, які ще однак людина синхронізувала. Ми ж розробили власну систему реєстрації, тому тепер знаємо, скільки людей проїхало через Запоріжжя. Збираємо багато даних, щоб допомогти ВПО отримати потрібну допомогу, а також надати досить інформації партнерам, які приймають їх у інших містах", – пояснює Владислав.
Найбільше людей до Запоріжжя прибуває з Маріуполя, Токмака й Пологів. Запорізький волонтерський гуманітарний штаб створив і власний прихисток на правому березі Дніпра, в якому можуть розміститися близько 100 осіб. Там є харчоблок з професійними кухарями, психологи, дитячі кімнати й волонтери. Сам штаб працює на лівому березі – ближче до точок бойових дій. Уже змогли допомогти понад 1,5 тисячі людей.
"Піклуємося, щоб до семи днів ВПО були в нашому центрі, а тоді вони їдуть далі. Ми шукаємо людей, які везуть їх, або супроводжуємо до вокзалу. У нас є база партнерів, які приймають переселенців у різних містах. Є також люди, які хочуть когось прийняти у власних домівках", – ділиться Влад.
Узагалі цей волонтерський штаб працює у різних напрямках. Тут займаються забезпеченням потреб людей, які перебувають у складних життєвих обставинах, допомагають громадам у "сірих" зонах або на тимчасово окупованих територіях, а також територіальній обороні та Збройним Силам. Для цього навіть створили окрему гарячу лінію, куди може зателефонувати військове командування. Волонтери формують офіційні запити на те, що потрібно захисникам, а тоді передають це їм. Масштабні закупівлі робити немає змоги, однак продуктами, одягом, ліками, засобами гігієни, телефонами, блоками безперебійного живлення, павербанками й іншими речами забезпечити військових вдається.
Ілля каже, що запоріжці доволі спокійно ставляться до всього, що відбувається. Хоча вони й близько до нульової лінії фронту, але це триває вже впродовж восьми років. І зараз, навіть коли є прильоти, місто живе, виконує свої функції. Нема масової паніки, евакуації. Кожен робить свою роботу:
"Війна не сприймалась як щось реальне і щось, що може відбутися. Це було брязкання зброєю в медійному полі з боку росії, люди встигли до цього звикнути. Тому не було очікування, що буде війна. 24 лютого було таким шоком. Але це тривало 3-4 дні. Потім уже почали з’являтися волонтерські ініціативні групи, організації почали об’єднувати людей і вмикати їх у роботу. Є великий запит від населення не перебувати вдома наодинці перед телевізором, бо це вводить у стрес. Є запит діяти. Якраз на хвилі цього загальнонаціонального стресу вибудовується ввімкненість людей до соціального життя. Я нещодавно проводив опитування для волонтерів через гугл-анкету. 64% людей волонтерять уперше. Зазвичай навіть на великих проєктах таких було 15-20%", – додає волонтер.
За словами хлопця, люди й далі вмикатимуться в суспільне життя більш активно, адже зараз вибудувалася волонтерська спільнота, яка є цінною для всіх, хто до неї долучився.
"На мою думку, це пов’язано з тим, що люди, які залишилися в країні, поставили пріоритетом не власне життя й побут, а народ, суспільство. Тому вони готові ризикувати своїм життям, волонтерячи щоденно, наприклад, у нашому штабі за 30-40 км від лінії фронту. Мене вражає можливість людей іти на самопожертву. У нас є такі, що живуть у штабі щоденно, деякі – зі своїми дітьми. У них є абсолютно легальна причина виїхати за кордон: я жінка й у мене є дитина. Але люди залишаються і волонтерять", – додає він.
Хлопці зізнаються, що, як і всі, втомлюються. Однак це радше фізичне, а не психологічне виснаження. Вони постійно намагаються спрямовувати свої ресурси на те, що може допомогти штабу, а через нього – людям. Однак мріяти не припиняють. Влад дуже хоче власну автівку й після перемоги її точно придбає. Ілля ж готується завести екзотичну кішку.
Україну майбутнього бачать активною. Ілля ділиться передбаченнями:
"Культура волонтерства в нашому суспільстві після подій 2022 року та перемоги буде як соціальна норма, як чистити зуби, ходити до школи. Я бачу волонтерство у зв’язці з центрами молоді, які є в Україні, адже це ідеальне взаємодоповнення. Так можливе неформальне виховання молоді, чого немає в таких структурах освіти, як університети та школи".
Фото надані Запорізьким волонтерським гуманітарним штабом
Стежте за подіями в Україні та світі разом з Еспресо! Підписуйтесь на Telegram-канал: https://t.me/espresotb