Лікарка швидкої допомоги Анна сама виховує 11-річну доньку Катю та є опорою для своєї сестри і хворої матері. Анна планує подарувати своїй дитині краще життя: разом вони мріють про майбутнє та планують в'їхати у нову квартиру. Але сталася неочікувана та приголомшлива трагедія, яка може все зруйнувати та залишити героїню наодинці з байдужою системою та безмежною втратою.
Режисерка Крістіна Тінкевич розповідає, що ідея фільму народилась після прочитання газетної статті про те, що лікарка швидкої допомоги приїхала на виклик до людини, в якій впізнала того, хто її зґвалтував кілька років тому. Тож вона зацікавилась дослідженням теми складного морального вибору.
"Головна героїня стикається з травмою. Вона проходить прийняття, переживання, переосмислення. І, на жаль, за останні два роки — це той досвід, який став знайомим мільйонам людей", — коментує режисерка.
"Як там Катя?" - це одразу три жіночі дебюти у повному метрі: для режисерки Крістіни Тінкевич, продюсерки Ольги Матат і виконавиці головної ролі Анастасії Карпенко.
Акторка відома за великими ролями у серіалах - "Лікар Ковальчук", "За три дні до кохання", незабаром на телеекрани виходить серіал "Перевізниця", але у кінострічках до цього не була залучена.
У фільмі також грають Катерина Козлова, Тетяна Круліковська, Олексій Череватенко, Ірина Веренич-Островська, Віктор Жданов та інші.
Режисерка Крістіна Тінкевич розповідає, що надихається сучасним румунським кіно, зокрема, режисером Крістіаном Мунджіу та його фільмом "Випускний". Серед умовних референсів вона також згадує фільми "Урок" Крістіни Грожевої та Петара Вілчанова та "Два дні, одна ніч" братів Дарден. А Анастасію Карпенко називає своєю музою: сценарій "Як там Катя?" створювався саме під цю акторку у головній ролі.
Світова прем’єра фільму відбулася на 75-му кінофестивалі у Локарно в конкурсній програмі Concorso Cineasti del presente. Там фільм отримав спеціальний приз журі Ciné+ та приз за кращу акторську гру для Анастасії Карпенко.
"Як там Катя?" відзначили на кінофестивалі CinEast Festival у Люксембурзі, де стрічка отримала Приз кінокритиків кінофестивалю. Також картина була відзначена головним призом фестивалю Around The World in 14 Films в Берліні.
Стрічка отримала головний приз у секції національного конкурсу повнометражних фільмів фестивалю "Молодість" та нагороду "Скіфський олень".
Загалом "Як там Катя?" побачили глядачі понад 30 кінофестивалів по всьому світу. Лише минулого року стрічка була представлена у конкурсних програмах таких престижних світових кіноподій як Thessaloniki International Film Festival, Seville European Film Festival, Stockholm International Film Festival та багатьох інших.
Кадр з фільму "Як там Катя?"
Актуальність. Фільм знятий ще до повномасштабного вторгнення: таке визначення часу ніби розділяє наше сприйняття тем і сюжетів на "до" і "після" і частенько не на користь "до". Втім щодо "Як там Катя?" можна дійти висновку, що за чотири роки (фільмування розпочалося ще 2020, а на довгий шлях до глядача вплинула спочатку пандемія, а потім війна) фільм не втратив актуальності. Тема втрати близьких залишається з нами й набуває ще більшого масштабу. Як і пошуки справедливості та необхідність зробити моральний вибір. Попри абсолютно реалістично змальовані місцеві обставини, тема є певним чином універсальною, тож сприймається в будь-якій точці світу (фестивальні відзнаки тому підтвердження). Це не про "ох, як там у них все погано", а про загальнолюдську драму, цінності та орієнтири. А от декорації для них можуть бути різними.
Акторська гра. Знімання тривало понад місяць - саме такий час виконавиця головної ролі мала перебувати у специфічному настрої "натягнутої струни". На питання, як вона відновлювалась після знімального дня, Анастасія Карпенко відповідає, що ніяк - такий стан підтримувався протягом місяця, а відновлювалась вона вже, коли все завершилось.Тож її Анна на екрані переконлива в кожному жесті, а її втома і відчай, здається, наростають вживу.
Точні образи й природність решти акторів іноді створюють враження документальності. Як-то сцена у поліцейському відділку чи діалог із лікарем у виконанні Віктора Жданова.
Окремо варто відзначити Катю - Катерину Козлову, з її дитячою безпосередністю і недитячим професіоналізмом.
Живі діалоги. Доводиться визнати, що саме "картонність" діалогів справедливо вважають однією із вад сучасного вітчизняного кіно. Як тільки з цим не намагаються боротися: задля "життєвості" і реалізму літературну українську замінюють суржиком, розбавляють матюками, але і це не завжди рятує. В реальність діалогів "Як там Катя?" легко віриться. З ними зливаєшся, вони невимушені, непафосні, не ріжуть слух ані непритаманною філологічною вишуканістю, ані маргінальною безграмотністю.
Не "чорнуха". Попри важку тему і драматичність, фільм не сприймається непроглядною "чорнухою" і не залишає неприємного присмаку. В це важко повірити, але співпереживання, емоцію, навіть сльозу - викликає, але не б' є під дих. Перевірено на мініопитуванні глядачів допрем'єрних показів. Чи це дійсно так - можете відчути на власному досвіді. Фільм у кінотеатрах України від 25 січня.