Сюжет про казки „Червона шапочка” зустрічається на різних континентах у більш ніж 50 варіантах – при тому всі ці версії мають спільного предка. Такими є результати дослідження британського антрополога Джамшида Теграні, який опублікував еволюційне дерево цього сюжету.
Вчений сфокусував свої зусилля на аналізі історії про дитину та вовка в будинку бабусі. У своїй роботі Теграні розглянув і казки, де вовк приходить до героя чи героїні (у слов’ян - «Вовк і семеро козенят»).
В основу так званого філогенетичного аналізу лягло зіставлення 72 різних параметрів у 58 варіантах казки. Теграні порівнював використовувані дітьми і нападаючим прийоми, стать і кількість дітей, а також інші ознаки, які допускали однозначне визначення. Це дозволило побудувати еволюційне дерево, подібне еволюційної родоводу живих організмів .
Теграні показав, що три великі кластери сюжетів не тільки корелюють з поділом світу на кілька регіонів (Далекий Схід, Африка і Європа), але і походять від деякого «спільного предка». Яка була та історія, встановити не видається можливим, однак використана вченим методика дозволяє визначити те, який сюжет з'явився раніше, який пізніше і показати перетворення одного в іншій. Дослідник вказує, що з його аналізу випливає те, що версія братів Грімм походить від версії Шарля Перро, і це узгоджується з даними фольклористів.
Основним результатом своєї роботи вчений вважає не те, що три кластери фольклорних історій можна звести разом, а те, що біологічні методи можна застосовувати в задачах, які традиційно вважаються далекими від вивчення живих організмів. Ідею про те, що до культурної еволюції можна застосувати той же підхід, що й до біологічної, популяризував відомий британський біолог Річард Докінз: він ввів термін «мем», що є функціональним аналогом гена. Докінз пропонував розглядати в якості мемів будь-які повторювані в культурі патерни і в рамках цієї концепції історія про Червону Шапочку є саме сукупністю мемів.