"Російське керівництво лишається із украй обмеженим пулом спікерів, який, до того ж, складається із вельми одіозних фігур – на кшталт депутата Мілонова, "русскомирця" Якуніна чи протоієрея Чапліна. Щоправда, відкритим лишається питання – що це, синдром виконавця чи узгоджена лінія. В другому випадку Кремль, вочевидь, опиниться у ще більш віртуалізованій реальності, ніж він перебуває нині", - зазначив у розмові з "Еспресо ТВ" з приводу останніх подій в російських медіа голова правління ГО "Інститут сусідства та асоціації" Максим Михайленко.
Нагадаємо, з цензурних міркувань на радіо "Голос России" після вісімдесяти випусків закрито програму "Політбюро". Ситуація парадоксальна, якщо зважити, що політичний оглядач Павло Данилін має неприховану про кремлівську орієнтацію. Його репутація в цьому сенсі бездоганна: колишній активіст руху "Молода Гвардія Єдиної Росії", співробітник заснованого Павловським, Мейером та Гельманом Фонду ефективної політики та колумніст видання «Взгляд».
Як написав сам Данилін у своєму ЖЖ, він вирішив піти з «Голосу» після зняття з ефіру двох випусків програми. Показова тематика цих передач. Першу було присвячено подіям жовтня 1993 року в РФ, другу – Україні. Думка запрошених експертів вочевидь ішла врозріз з позицією Кремля. На жаль, тези другої програми не наводяться, але у першій співрозмовник Даниліна – політолог Борис Межуєв розкритикував російську конституцію 1993 року. Таким чином, владні медіа зачищаються від дискусій і позбавляються навіть лояльних альтернативних точок зору. По суті, йдеться про відновлення радянської практики догматизації інформаційного простору.