У своїй передмові до календаря Анатолій Дністровий написав наступне:
"Коли я оглядаюся на останні двадцять років, коли бачу себе вісімнадцятилітнім і радісним юнаком початку Незалежності, найменше я хочу згадувати погане, яким був наповнений наш хронічний «перехідний час» мафіозного й дикого капіталізму, який багато хто, дурний, анахронічний і недалекозорий, хоче продовжити чи, вірніше, законсервувати. Конфуцій, мабуть, не помилявся: нещасний той, кому випало жити в час перемін. Але «час перемін» як стагнація не може тривати вічно, бо цього навіть не витримали б закони фізики…
Європейська революція взимку 2013–2014 років в Україні, незалежно від подальших процесів, які вона породжуватиме в майбутньому, уже сколихнула весь світ і суттєво переформатувала усталені уявлення про долю європейської демократії, західні цінності та навіть про пострадянські процеси. Можна сміливо говорити як мінімум про декілька визначальних перемог української революції, яка в історії західної спільноти стала масштабним колективним феноменом у відстоюванні європейських цінностей, гідності і прав людини.
Не треба бути великим аналітиком, щоб бачити незворотне:
1) ЗАХІД ОЧУНЯВ: припинення летаргічного сну, латентної «коми», в якій перебували країни ЄС і США в своєму ставленні до східноєвропейського питання, зокрема його пострадянської складової, і які десятиліттями «не помічали» одіозно-реваншистських намірів Путінського тоталітаризму щодо «стабілізації» колишніх кордонів СРСР.
2) ЗАВЕРШАЛЬНА СТАДІЯ НАЦІЄТВОРЧОСТІ: вихід націєтворчого процесу в Україні на «підсумкову» стадію, чого не здійснив ні 1991, ні 2004 рік; кристалізація української політичної нації принципово «не-етноцентричної» та «не-націоналістичної», а «громадянської», в якій російськомовна, кримсько-татарська та інші культурні спадщини й історії не менш важливі, від суто української.
3) ПЕРЕФОРМАТУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ: безпрецедентна самоорганізація громадян на рівні прямої демократії та накопичення соціального капіталу, пробудження самоврядування – ці процеси рано чи пізно неминуче призведуть до появи нового політичного класу в Україні – непродажного, некорумпованого та неконтрольованого з боку олігархів. Українські політичні партії пострадянського типу фактично вступили в стадію розпаду і реорганізовуватимуться, зважаючи на потужний громадянський чинник.
І тепер, коли ми дивимося на наших дітей, чітко усвідомлюємо, яка жахлива небезпека нависла над їхнім майбутнім – болото нескінченного «часу перемін». Вірю, що ми в силі попрощатися з ним, із цією одіозною та бридкою пострадянською епохою. Ми в силі закрити цю чергову неприємну сторінку, яка є в нашій історії. В Томаса Стернза Еліота є такі рядки у вірші «Гіпопотам»: «Опасистий гіпопотам / Лежить на череві в болоті. / Могутнім він здається нам, / І все ж – він тільки з крові й плоті». Кожна диктатура смертна. Кожна диктатура анахронічна і приречена".