Про це пише оглядач The Daily Beast Леслі Гелб у матеріалі, перекладеному InoPressa.ru.
Білий дім і директор ЦРУ Джон Бреннан прекрасно знали, що його "таємний" візит до Києва 13 квітня розкриється. У цьому ж і був сенс. "Поїздка насамперед планувалася як послання Путіну: йому час задуматися про сумну ймовірність того, що російське вторгнення на схід України може наштовхнутися на партизанську війну, таку ж жахливу, як та, що виснажила радянські сили в Афганістані кілька десятиліть тому", - йдеться в статті.
Однак сам по собі візит Бреннана - це ще не все послання: якісь секретні акції, можливо, справді намічаються. "Білий дім схиляється до постачання України озброєннями для партизанської війни: імпровізованими вибуховими пристроями, мінометами, стрілецькою зброєю і гранатами", - йдеться в статті.
В адміністрації Обами стали вже розглядати можливість надання секретної військової допомоги Україні, оскільки там почали усвідомлювати, що нинішній курс не працює і виставляє американців слабаками.
Російська влада не залишила візит директора ЦРУ без уваги, зазначає Леслі Гелб. Вранці 15 квітня на сторінці російського прем'єра Дмитра Медведєва в Facebook з'явився запис про те, що народ України повинен "брати участь у формуванні сучасної української держави , заснованої на рівності народів та їхніх мов (...) Без танків і БТР. І без таємних візитів директора ЦРУ..."
У цьому може критися "сприятлива дипломатична можливість", стверджує автор статті: "Медведєв, можливо, відчиняє двері до врегулювання української кризи шляхом надання більшої влади на місцях східним, переважно російськомовним регіонам у рамках федеральної системи".
На думку Гелба, 17 квітня на зустрічі в Женеві держсекретар США Джон Керрі повинен промацати ґрунт, запропонувавши варіант федералізації: "Захід не зможе дізнатися, що приховано в рукаві у Путіна, поки не висуне конкретну пропозицію і не побачить реакцію".
Тим часом джерела видання в урядових колах повідомляють, що жодних секретних військових операцій не проводитиметься, якщо Путін не стане прибирати до рук те, що йому не належить. "Нарешті йому є над чим подумати", - підсумовує Гелб.