Слова, які були минулого року яскравою метафорою, обернулись у реалії життя вже сьогодні. Українські митці, які виявилися пророками, заздалегідь передбачили події 2014 року. Підбірку музичних творів зібрали Сultprostir.
Pianoboy - «Родина»
Пісня Дмитра Шурова озвучила гарячкове сьогодення України в настільки мікроскопічних деталях, що від такої снайперської влучності автора стає не по собі. Бійці, що потрапили в полон. Удари по нирках, камери-одиночки. Підриви на мінах. Місто, охоплене революцією. Клітини, вивернуті навиворіт. Перекрите повітря. Минулої осені це були яскраві гострі слова, сьогодні – картина, написана кров'ю. Геніальний у своєму мінімалізмі кліп Володимира Шкляревського, який вийшов у квітні, оформив візуальну сторону справи: немає більш виразної і архетипічної метафори того що відбувається, ніж бульдозер, який рівняє з чорноземом піаніно «Україна» і музиканта, що грає на ньому.
Dakh Daughters - Rozy/Donbass
Торік, коли кліп на пісню Dakh Daughters стрімко набирав перегляди в youtube, це було, насамперед, наслідком естетичного переполоху. Сьогодні кожен рядок в цій суміші Шекспіра з українськими народними текстами осяяний зловісними кривавими відблисками. Слово «Донбас» у виконанні Dakh Daghters вміщує в себе істерику, тривогу, агресію і відчай. Чи варто говорити, наскільки інтуїтивно далеко і глибоко дивилися сім дівчат з макіяжем у стилі старої з косою.
«Океан Ельзи» - «Стіна»
Минулого літа слово «війна» в тексті Святослава Вакарчука сприймалося ще образно. Наявність згубних стін і перегородок в країні при цьому була очевидною. Зараз, коли час умовностей і реверансів позаду, а в хід пішли кулі та снаряди, ясно одне − «ОЕ» нас попереджали, але було пізно. Коли для суспільства не є завданням номер один ліквідація внутрішніх бар'єрів по цеглинці, то рано чи пізно по цих конструкціях будуть палити з танків і мінометів. І тепер, коли є можливість дивитися прямо один одному в очі, залишається сподіватися на те, що це не буде «останнім кадром кіна», як співає Вакарчук.
«Бумбокс» - «Пепел»
Текст Андрія Хливнюка співвідноситься з однойменним серіалом Вадима Перельмана про період Другої світової, але це не заважає бути «Попелу» піснею на всі часи й війни. Її стрижень – загострене почуття індивідуальної долі у вирі глобальних потрясінь. На жаль, з кожним місяцем в Україні все більше людей, які можуть розуміти пісню не умоглядно, а кожною клітиною свого організму – втративши близьких, кинувши рідну домівку, залишившись ні з чим. «Бумбокс» пережив мільйони таких драм в парі десятків рядків, і навряд чи міг припустити, як сильно вони будуть резонувати з реальністю влітку 2014-го.
«Вагоновожатые» - «Диспетчера»
Сповнена драйву і дурних передчуттів пісня-попередження. В метафоричних джунглях тексту Антона Слєпакова легко загубитися, але в ньому є сигнальні віхи – спроба суїциду, «имена на обелиске» і «уходящие близкие». Хоча найважливіший за все рядок-заклинання: «Я прошу вас, не начинайте матч «Пахтакор» − «Манчестер Юнайтед». Можна висувати різні версії, про який матчі йдеться і чи почався він на даний момент. Коли читаєш потік свіжих новин, з'являється впевненість, що вже почався, а ми на полі знаходимось з «закрытыми глазами». І чим більше їх читаєш, тим очевидніший прогноз Слепакова про те, що «победитель выходит на Замбию».