«Росія-2015» - жертва підлої агресії, без сумнівів! А Україна-2014 – хіба ні?», - таке питання поставив у своїй публікації в блозі «На чому закінчується батьківщина» Артемій Троїцький, повідомляє Еспресо.TV.
Журналіст уявив події в Росії-2015, якими вони могли б стати на кшталт ситуації в Україні 2014 року.
Усі деталі українських подій він замінив відповідниками: «Весна 2015 року. У Росії серйозна економічна криза, підігріта санкціями Заходу та в’ялоплинною війною з Україною. Інфляція, безробіття, що зростає, зголоднілі корупціонери-урядовці вкрай озвіріли. У політичному житті також повний розбрат. На Красній та Манежній площах Москви стоять намети, цілодобово вирує так зване Народне Віче, його періодично атакує ОМОН».
Ситуацію з Кримом Троїцький замінив уявною ситуацією з Республікою Карелією, яка б «забажала» від’єднатися до Фінляндії, описав захоплення адміністративних будівель перевдягнутими співробітниками фінських збройних сил та служби безпеки.
Януковича-втікача журналіст у своїй публікації замінив на Путіна, який полетів би до Казахстану, «забувши похапцем в резиденції дві античні амфори, чучело крупної щуки та діамантовий батон».
Ситуацію з Донецькою та Луганською областями Троїцький переніс на російські реалії як проголошення Південної та Північної Поморських Народних Республік (ПНР), яких притискають, винищуючи їхню культуру.
Підтримку протестувальників з боку ЄС та США у такому випадку, а також відламування шматків території від Росії її сусідами, на думку Троїцького, росіяни вважатимуть підлою витівкою. І після такого наочного, метафоричного опису Троїцький ставить питання до своїх співвітчизників: «Росія-2015» - жертва підлої агресії, без сумнівів! А Україна-2014 – хіба ні?»
Разом із тим, Троїцький вважає таку ситуацію неприпустимою через те, що Фінляндія, Німеччина, Швеція, Литва, Японія, Туреччина ніколи б не стали в ХХІ столітті відвойовувати в іншої держави свої «ісконні землі», хоча привід, на думку автора, міг би знайтися.
Троїцький засуджує думку росіян, що вважають себе такими, що «право мають», та додає: «З точки зору тих, хто сповідує національну виключність, боговибраність, «особливий генетичний код» та іншу нісенітницю, здавалося б, давно поховану в нацистському скліпі, я – не патріот. А Оскільки не у захваті від ідеї відродження Російської Імперії – тим більше такими методами, - то й взагалі зрадник!»