"29 числа, коли наша колона була вже вибудована, домовилися про "зелений коридор". Якісь офіцери зі штабу домовлялися. Тільки треба було утвердитися і пройти, але пішла заминка.
Російські військові просили 15 хвилин. Рішення нашого проходу, кажуть, вирішувалося на найвищому рівні. У цей час по рації було чутно голос Хомчака (командувач Південним оперативним командуванням, генерал-лейтенант Руслан Хомчак, - Ред.). Була команда рухатись вперед на великій швидкості. І колона рушила, а коли почав наш танк стріляти, була і відповідна реакція. По хвосту колони почали бити міномети. Тобто виганяти з Многопілля, почали рух на Червоносільське. Потім вже машини прямо на дорозі горіли, люди гинули. Коли в поле машини йшли - машини вибухали. Стояли розтяжки.
Моя колона ледве пробилася до села Червоносільське, зайняли оборону і потім вже зрозуміли, що всі лісосмуги були зайняті російськими військами, стояла техніка. Коли в Червоносільському зімкнули кільце, ми 3,5 години відбивалися, при цьому захопили танк, БМП і полонених. Було жорстоко, сильно воювали, потрібно було починати переговори.
Я їм запропонував домовитися на обмін полонених. Прізвища не скажу, знаю що командир батальйону механізованої бригади, майор, його звали Денис. З ним були два офіцери. Я їм запропонував обмін - чотири військовополонених, техніку - на зелений коридор. Вони спочатку в дискусію вступили, але потім я сказав, що ми можемо бій продовжити і багато ваших поляже, тому давайте компроміс знайдемо. Вони попросили півгодини, щоб зв'язатися з командуванням, буквально через 20 хвилин підійшов командир батальйону і сказав, що вони згодні на обмін: "Ми вас виведемо спочатку в безпечне місце, тому зв'яжемося з КК і під супроводом вас виведимо". Ми винесли звідти багато поранених і "Донбасу", і "Шахтарська". Коли я домовився з росіянами, я їх попросив забрати поранених, ми до сотні поранених забрали.
Позавчора прийшло 5 людей з полону. Я радий, що починають хоча б повертати людей", - розповів Лисенко.