Біля входу до бібліотеки на набережній Фонтанки, де проходила зустріч з музикантом, вишикувалася довжелезна черга, повідомляє Радіо Свобода.
Справді, коли з’явилося повідомлення про те, що скасована в Новосибірську лекція Андрія Макаревича «Що таке краса» відбудеться в Петербурзі, відомий депутат Віталій Мілонов відразу ж висловив своє незадоволення. Його прес-секретар Ілля Євстигнєєв роз’яснив, що Мілонов вважає позицію Макаревича щодо України та Криму антиросійською і вважає, що лекцію про красу слід скасувати. Якби це трапилося, то Петербург продовжив би список міст із зірваними і скасованими концертами музиканта – низка цих «пригод» почалася після його виступу в Україні перед біженцями з Донецька та Луганська. Але Петербург встояв, і організатори лекції Макаревича кілька разів зі сцени подякували за це віце-губернаторові Василю Кічеджі, який, до речі, щойно покинув свій пост, перейшовши на роботу в партію «Єдина Росія».
Однак було зрозуміло, що і організатори, і багато з тих, хто прийшов на лекцію, до останнього моменту не були впевнені, що провокацій не буде. Починаючи з 17 жовтня активісти «Ліберального союзу» цілий тиждень стояли біля бібліотеки в одиночних пікетах із плакатами на підтримку Макаревича.
«Я повністю поділяю все, що говорить, як він бачить, що відбувається, ми з ним однодумці, – розповів Андрій, що прийшов на лекцію. – Інша справа, чому в нього стільки супротивників, але це таке ж загадкове питання, як і те, звідки беруться ті самі 86% російських громадян, що підтримують нинішній курс російської влади, я не знаю, звідки виникає така підтримка, і ніякі аналітики ніде мені це поки не пояснили».
Фото: Радіо Свобода
А от Олександр, навпаки, прийшов подивитися в очі свого ідеологічного супротивника – він вважає Андрія Макаревича пособником «п’ятої колони»: «Я з ним абсолютно не згоден, він виступає проти війни, а я вважаю, що наші молоді люди зараз стали зовсім слабкі, м’які, ми всі давно вже застоялись, нам обов’язково треба воювати, щоб зміцніти, отримати адреналін, відчути в собі свіжі сили».
Що ж до самої лекції, то вона дійсно була про красу, про велике мистецтво минулого і про сучасне мистецтво, яке утратило повагу до ремесла.
«У мене немає точної відповіді, що сталося з людством, взагалі у мене більше питань, ніж відповідей. Мені здається, що живопис до цього моменту вже накопичив такий багаж найвищої майстерності, що хтось дуже раціональний зрозумів: далі в цю сторону їхати нікуди, висота взята. Значить, це треба зламати. Тоді треба танцювати від зворотного. Це ще співпало з хвилею революцій всяких, коли дуже велика частина людства дійсно була переконана, що вони створюють новий і кращий світ, виникли авангардні рухи, авангардні напрями в мистецтві. Я завжди вважав, що ламати – не будувати, і, загалом, історія це довела», – говорив Андрій Макаревич.
Водночас він у своїй лекції стверджував, що не є супротивником сучасного мистецтва: «Я взагалі не вважаю, що мистецтво треба ділити на сучасне і несучасне – треба ділити на мистецтво або не мистецтво. Але питання в тому, що... планка майстерності – вона не дозволяла тобі помилитися в оцінці. Із появою концепту ми прибрали цю майстерність за дужки, значить, велич художника і його твори визначається чимось іншим. Сьогодні це маса обставин, де не останню роль відіграє реклама, галерейники – нормальна міжнародна мафія, яка наполегливо тримається за слово «мистецтво». В принципі, я би брав все, включаючи найбездарніше, якби воно називалося якимось іншим словом, закріпивши слово «мистецтво» все-таки за тим, що ми розуміли під мистецтвом традиційним. А це давайте назвемо – ну, не знаю, вигадки, хепенінги, перформанси, інсталяції, як завгодно. Але вони чудово розуміють, що якщо вони позбудуться слова «мистецтво», то один або два нулика з ціни будуть прибрані».
Лекція Макаревича сподобалася. Але всі, хто погодився поділитися своїми враженнями, в один голос говорили, що прийшли не тільки послухати знаменитого музиканта, а й підтримати людину, чию громадянську позицію вони поважають і поділяють.