Про це пише російська газета "Коммерсантъ", з посиланнямн на власні джерела.
За словами джерел в галузі, нова труба може бути прокладена за найкоротшим маршрутом через Чорне море - приблизно паралельно газопроводу Blue Stream, а потім піде в західну Туреччину до кордону з Грецією, де створять пункт здачі газу.
Одночасно "Газпром" збирається вести переговори з європейськими компаніями, які отримують газ через Україну, щоб замінити закріплені в їх довгострокових контрактах пункти здачі (зараз для більшої частини обсягів це австрійський Баумгартен) на новий турецький хаб. Але газопроводи для поставки цього газу на свої ринки європейці повинні будуть будувати самі.
Така конструкція повністю змінює конфігурацію газових потоків у південній та центральній Європі, при цьому геополітична вага Туреччини як транзитної країни різко збільшиться.
Співрозмовники газети на ринку вказують на значні ризики.
"Навіть не кажучи про те, наскільки складними будуть переговори по зміні пунктів здачі, європейці цілком можуть поставити питання про їх перенесення не так на кордон Туреччини та Греції, а на кордон Росії та України, щоб використовувати українську ГТС", - говорить один з них. А головне, залишається неясним, яким чином споживачі "Газпрому", крім Греції, Туреччини та Болгарії, отримають газ з нового хаба.
Найбільше газу через Україну зараз отримує Італія - близько 25 млрд куб. м. Її постачання можна організувати, побудувавши порівняно короткий розширення TAP, тим більше що ще кілька років тому опрацьовувалася гілка South Stream в Італію.
Але для постачання Угорщини, Австрії та Словаччини потрібно створення нової великої газопровідної системи потужністю близько 20 млрд куб. м в рік. Є й інший варіант - розширення поставок по північному маршруту через Nord Stream. Австрія і Словаччина вже де-факто забезпечуються газом Nord Stream НЕ через Україну, а через Чехію по газопроводу Opal.
Іншим аспектом проблеми є терміни побудови нової труби в Туреччину - проектування займе час, хоча "Газпром" може використовувати і старі варіанти розширення Blue Stream, створені в кінці 2000-х років. Якщо компанія не встигне побудувати заплановані потужності до 2020 року або зазнає невдачі в переговорах про перенесення пунктів здачі газу, доведеться домовлятися з Україною про продовження транзитного контракту або порушити договори з клієнтами в Європі на 40 млрд куб. м на рік (приблизно $ 14 млрд за поточною ціною).
Повна невизначеність у тому, кому "Газпром" зможе продати такі великі обсяги газу з хаба в Туреччині, змушує багатьох експертів сумніватися, що монополія побудує газопровід на 63 млрд куб. м.
Росія ще не підписала жодних юридично зобов'язуючих документів ні по новому газопроводу, ні щодо зниження ціни на газ для турецької держкомпанії Botas на 6%, не вироблено практичних дій щодо скасування South Stream на політичному або корпоративному рівні. Але низка країн ЄС вже висловили заклопотаність скасуванням проекту, і вчора прем'єр Болгарії Бойко Борисов провів незаплановану зустріч з главою Єврокомісії Жан-Клодом Юнкером. Пан Юнкер заявив, що не вважає поточні проблеми South Stream нерозв'язними, але підкреслив, що "м'яч на стороні Росії".