Психолог радить ЗМІ ігнорувати ролики з полоненими, фотографії страт, які підвищують стресогенний фон

Посттравматичний синдром поширюється на все суспільство і навіть більше позначається на людях, які не беруть безпосередньої участі у бойових діях

Про це заявив соціальний психолог Олег Покальчук на прес-конференції у середу, передає Еспресо.TV, з посиланням на "Укрінформ".

"Посттравматичний синдром розвивається і поширюється на все суспільство. І дуже неправильно обмежувати це тільки учасниками бойових дій, пораненими чи травмованими бійцями. Більше того, люди, які безпосередньо не беруть участі в бойових діях, а знаходяться в режимі хронічного тривожного очікування, більше зазнають стресу. Тому що те, що відбувається в умовах бою, має іншу назву - бойовий стрес", - підкреслив психолог.

За його словами, найбільший вплив чинять інформації з фото- та відеоматеріалами, бо вони апелюють до емоцій. Поширення такої інформації викликає панічні настрої у суспільстві та грає на руку ворогу. Причому на тлі таких емоційних повідомлень будь-яка офіційна реакція виглядає кволо і нездало.

"А далі емоційна реакція говорить, що всі офіційні джерела або брешуть, або зрадники, або одне і друге разом. Це і є мета інформаційної атаки противника. Це дуже зручно, тому що одна із стратегій ворога - це Майдан-3", - наголосив Покальчук.

Він порадив ЗМІ ігнорувати ролики з полоненими, фотографії страт, які підвищують стресогенний фон і вирішують пропагандистські завдання. "Інформаційна атака комплексна - як розтяжка. Тому яку б інформаційну нитку - вона як правило емоційна - не зачепили, ви приречені на підрив. Тому якщо ви бачите щось вибухонебезпечне, не торкайте його в принципі", - сказав психолог.

Громадянам же Покальчук пропонує "менше рефлексувати". "Менше рефлексуйте, тому що легше переживають посттравматичний синдром люди з менш художнім мисленням - чим більше ви собі домальовуєте, дофантазовуєте, чим більше ви це оспівуєте і оплакуєте, тим більше ви переживаєте. Тому не драматизуйте. Треба з самоіронією до себе ставитися. По-друге, треба зайняти себе якоюсь практичною роботою, нехай в напрямку допомоги, волонтерства. Тому що якщо ви бачите хоч мінімальний результат своїх зусиль, вам від цього легше".