Залізничні колії, переповнені трупів, очистка брудних туалетів голими руками та поїдання щурів, аби вижити, - це та інші жахи доводиться переживати мешканцям Північної Кореї. Біженка з Північної Кореї розповіла в інтерв’ю Amnesty International про сувору реальність життя у жорстоких трудових таборах, пише The Daily Mail.
"Вони не хочуть, аби ви дізналися про це, і саме тому ви маєте про це дізнатись", - каже Джи Хюін Парк. Вона сподівається, що її інтерв'ю допоможе розкрити злочини влади проти населення країни.
Джи Хюін Парк провела рік у пекельному трудовому таборі в Північній Кореї після арешту. Жінка потрапила до сумнозвісного табору після депортації з Китаю, до якого вона намагалася втекти, аби уникнути голодної смерті. Тепер вона розповідає всю правду про життя закритої держави: "Можна сказати, що вся Північна Корея – це одна велика в’язниця. Усі люди голодують. І тепер немає навіть щурів, змій та диких рослин, які можна було б з'їсти".
Розповідь Джи Хюін Парк стане основою короткометражного документального фільму "Інше інтерв’ю". Назву обрали саме таку через комедію "Інтерв'ю" від Sony Pictures, у якій агентам ЦРУ доручено вбити Кім Чен Ина.
Вперше Джи Хюін покинула Північну Корею через голод, який стався у країні наприкінці 1990-х років. Тоді загинуло понад 4 мільйони людей. Тоді при владі стояв Кім Чен Ір, диктатор, чий син Кім Чен Ин зараз при владі.
Джи Хюін була вимушена залишити помираючого батька, аби разом з сестрою бути проданою до Китаю, щоб уникнути голодної смерті. Але влада швидко з'ясувала, звідки Джи Хюін, і відправила її назад, де вона була засуджена до каторжних робіт через спробу втекти з країни. Джи Хюін була направлена до жорсткого табору Чхонджин у провінції Хамгьон-Пукто.
"Наш робочий день починався о 4:30 ранку, до того як ми могли щось поїсти. Влітку, коли день стає довшим, люди працюють до 8 або 9 вечора. Ми тільки тоді припиняємо працювати, коли стає темно. Після їжі ми мали замислюватися про продуктивність нашого дня, читати принципи партії, вчити пісні. Робили ми це до півночі", - розповідає Джи.
Жінка розповіла і про те, як ув’язнені мали очищувати схили гори, аби створити там терасові поля. Голодні жінки їли сиру картоплю просто з землі, з брудом на ній, оскільки вони були доведені до відчаю від голоду. Ув'язнені також вибирали насіння з навозу, аби поїсти.
"Ми очищували гори голими руками. Чотири жінки тягнули повозку, навантажену тонною ґрунту. І ми не могли робити це у повільному темпі. Ми повинні були бігти", - зазначила Джи.
Всі, кого ловили при спробі втекти до Південної Кореї, направлялися до політичних таборів, і більше їх ніхто вже не бачив.
Джи розповіла і про свою долю у Китаї, де люди, які викупили її в Північній Кореї, погрожуючи депортацією та смертю, продали її заміж. Там, у Китаї, від чоловіка, якому її продали вдруге, Джи народила сина. Але її "щастя" не тривало довго: влада Китаю депортувала Джи до Північної Кореї, де вона і пережила в таборах всі ці страхи. Джи розлучили з сином, вона навіть не встигла попрощатися з ним.
У таборі в Північній Кореї Джи захворіла на правець і була не здатна не лише працювати, але навіть ходити. Тому влада оправдала її та визволила з трудового табору. Перелякана, Джи повернулася до Китаю до сина. Але жінка боялася, що їх знову депортують до Північної Кореї, тому вирішила бігти до Монголії. Жінка прибула на кордон пішки, разом з сином вони лізли через кордони з проволоки, боячись бути спійманими прикордонним патрулем. Але для Джи та її сина було важко зробити це. На щастя, невідомий чоловік допоміг подолати колючу огорожу та потрапити в Монголію.
Джи закохалася у чоловіка-рятівника. Наразі пара живу у Манчестері зі своїми трьома дітьми та сином Джи. Найближчим часом закохані планують одружитися.
Директор Amnesty International UK Кейт Аллен зазначає: "Ми випускаємо фільм "Інше інтерв’ю", щоб люди почули з перших вуст, як мешканці Північної Кореї страждають від влади Кім Чен Ина та його чиновників. Люди піддаються таким жахіттям, які поза межами існування. Населенням керує страх та постійні привиди таборів".