У Центрі сучасного мистецтва "М17" український митець Іван Семесюк та Антон Чадський з Росії презентують виставку "Хунта унд Вата", повідомили Еспресо.TV у прес-службі М17.
Виставка відкриється 31 березня. У програмі: ватники в клітці, а на фуршет – для справжніх бандерівців – можливість зжерти одного з ним живцем, запиваючи киселем.
"Україно-російська війна має багато вимірів. Один з них – міфологічний. На наших очах розвернулася вражаюча битва двох протилежних міфологій, двох різних "героїчних" традицій, з різним поглядом на героя, з різними мотиваціями, з різними культурними підмурками. Для україно-російських взаємин це Раґнарьок – час останньої битви, яка цілком вирішує наші подальші долі. І якщо український героїчний епос переживає свій ренесанс, в котрому народжується маса нових персонажів, нових смислів, нових перспектив, то російський, очевидно, переживає хворобливу реваншистську конвульсію, дуже схожу на останню передсмертну судому", - йдеться на сайті.
Спільний україно-російський проект "Хунта унд Вата" докладно ілюструє стан двох конкуруючих міфологій, і якщо "ватнік" у виконанні Антона Чадського (власне автора цього неврастенічного чудовиська) цілком і абсолютно критичний, такий, що вскриває лезом соціального сарказму чиряк "русского мира", то "бандерики" Івана Семесюка навпаки – просякнуті народницьким романтизмом та обнадійливою переможною перспективою.
Росіянин Антон Чадський мав тікати з Росії в Україну саме через те, що створив образ російського "ватника". Він зазначає: "Ватник з'явився в 2011 році як збірний образ нашого сучасника-представника так званого "русского мира". Він втілює в собі всі риси типового російського патріота: дурість, святенництво, лицемірство, нетерпимість, агресію, раболіпство перед владою. Ватник ненавидить Захід, вважаючи його своїм головним ворогом, який прагне зруйнувати Росію, насаджуючи свої цінності і демократію. Ватник вважає, що у Росії є свій особливий "третій" цивілізаційний шлях; головна мета на цьому шляху - щоб "боялися і поважали". При цьому Ватник вважає себе виключно духовним і високоморальним індивідом, оточеним аморальними, розбещеними, гомосексуальними педофілами Заходу".
Розповідаючи про свого "бандерика" Іван Семесюк каже, що він уособлює собою революційну еволюцію, котра сталася за надзвичайно короткий проміжок часу. "Українці, як і бандерики, ці олюднені тваринки, з безсловесних, вайлуватих і дещо кумедних істоток, майже миттєво перетворилися на експансивних, мілітаризованих створінь, що готові боронити своє, всіляко лютувати та проявляти несподівану винахідливість в непростій справі боротьби за власне виживання. Не втративши, при цьому, певної кумедності та іронічної складової", - зауважує Семесюк.
Митець додає, що бандерик є своєрідною антитезою ватніку, як за формою, за змістом, так і за емоційним забарвленням. "Він прагне простих речей – своя земля, своя хата, своя жінка, своя зброя, а ви, дорогі ватні гості, йдіть нахуй! Чужого нам не треба, а свого не віддамо. Але головне – бандерик зрозумів, що без болючих і дуже швидких змін діла не буде, і саме тому його актуальне гасло – еволюція, або смерть! Гнучко змінюйся і неодмінно переможеш! В цьому полягає тотальна протилежність неймовірно консервативному ватніку, цьому зашкорублому традиціоналісту і дегенерату", - додав він.