Учені зімітували невидимість тіла

Шведські дослідники з Каролінського інституту навчилися імітувати відчуття невидимості

Про це інформує Еспресо.TV. із посиланням на "УНІАН".

Шведські дослідники з Каролінського інституту задалися питанням, як невидимість вплине на мозок людини і сприйняття нею власного тіла.

Для того, щоб випробувати відчуття власної невидимості, 125 учасників експерименту надягали шолом віртуальної реальності й дивилися вниз на своє тіло. Секрет полягав у тому, що в цей момент перед очима вони бачили порожній простір, знятий встановленою поруч та спрямованою на підлогу стереокамерою. Щоб обдурити мозок, дослідники використовували дві однакові кисті. Однією вони торкалися до людей, і одночасно іншою проводили у просторі перед камерою. У результаті добровольці відчували дотик і при цьому бачили, що кисть ширяє в повітрі.

Після успішного створення ілюзії невидимого тіла, учені вимірювали фізіологічні параметри, щоб визначити, як незвичайні відчуття впливають на психологічний стан добровольців.

Наприклад, вони реєстрували підвищену пітливість шкіри та збільшення частоти серцевих скорочень у той момент, коли в порожньому полі зору камери, з'являвся ніж та погрожував уявному невидимому тілу учасників експерименту. Іншими словами, мозок інтерпретував загрозу порожньому простору, як небезпеку для власного тіла.

"Ми переконалися, що ілюзія насправді працює, - говорить один із співавторів дослідження Арвід Гутерстам. Мозок автоматично реагує на стрес, коли наближається гострий предмет. Ми показали, що при ілюзії невидимості реакція така ж, як у випадку, коли людина бачить своє тіло".

У другому експерименті невидимість імітували в приміщенні перед натовпом незнайомих людей. Виявилося, що реакція добровольців на стрес у ході випробування була помітно нижчою, ніж до того, як вони одягли шолом.

"Ці результати цікаві тим, що вони показують, як сприйняття фізичних якостей тіла може змінити спосіб обробки соціальних сигналів нашим мозком", - додає Гутерстам.

На думку авторів роботи, подібні ілюзії вже сьогодні можна використовувати для лікування проблем із соціальною адаптацією, а також, щоб допомогти людям побороти стрес під час публічних виступів.