Пошук ефективного господарника завершився поверненням до Олександра Омельченка - експерт

На думку політолога Володимира Цибулька, для ефективного розвитку міста йому потрібен керівник, який буде працювати на користь та заради іміджу самої столиці

Таку думку висловив політолог Володимир Цибулько, коментуючи хід виборчої кампанії у столиці.

"Електоральний запит на господарника розпочався у 2006-му році та тривав аж до 2015 року, і киян не задовольняли ні кандидатури Черновецького, Попова чи Кличка. Ні команда Ющенка, ні команда Януковича – розуміючи значущість Києва, не змогли підібрати потрібного кандидата який зміг би бути ефективним міським менеджером та завоювати симпатії більшості киян. Точно так же намагається зіграти і команда чинного президента, нав’язуючи столиці свого ставленика, який ще рік тому мріяв стати гарантом", - вважає експерт.

Додаючи, що: "На жаль, після 2006 року, Київ став розмінною монетою в руках центральної влади, а посада мера входить у комплекс розподілу портфелів, на рівні міністерств та відомств. Береться до уваги більше квотний принцип, ніж реальний досвід кандидата".

"Але в той же час  ми спостерігаємо втому киян, які бачать занепад Києва, який  свого часу називали "Європейською столицею", а сьогодні він уже не може конкурувати навіть с деякими обласними центрами.

До прикладу, жителям міста доводиться слухати про успіх і розвиток Львова, Вінниці, Одеси. І жодного слова про Київ.  Хоча, як в будь-якій цивілізованій країні, столиця має бути локомотивом та прикладом для регіонів. Саме тому Києву потрібен господарник, який знає місцеву специфіку і проблематику та вміє вирішувати комунальні проблеми. Свідченням чого є стрімкий ріст рейтингу Олександра Омельченка, якого ще весною ніхто не розглядав у якості кандидата, а уже сьогодні експертне середовище та електорат бачать як одного із фаворитів гонки", - додає Цибулько.

На останок експерт зазначив, що для ефективного розвитку міста, йому потрібен керівник, який буде працювати на користь та заради іміджу самої столиці, а не виключно на власний піар для кар’єрного росту та в інтересах бренду національної партії, яку він представляє.