Про це йдеться у доповіді, що прозвучала на конференції Американського геофізичного союзу, повідомляє Еспресо.TV з посиланням на Lenta.ru.
Далеко не завжди веселка складається із семи смужок різних кольорів (від червоного до фіолетового). Іноді над першою видніється друга, менш яскрава, з кольорами в зворотному порядку, іноді в середині зустрічається темна смуга, іноді відсутній один або кілька кольорів.
Стандартні класифікації веселок спираються на розмір крапель дощу, з яких утворюється дане природне явище: чим більше краплі, тим яскравіше кольори. Другий спосіб заснований на обчисленнях висоти сонця над горизонтомс
Щоб врахувати все розмаїття веселок, Жан Рікар і його колеги зібрали сотні зображень і розбили їх на 12 груп, в залежності від яскравості шести основних кольорів, інтенсивності темної смуги Олександра між первинною і вторинною веселками, а також відсутністю того чи іншого кольору.
Наприклад, один з типів веселки не має зеленої смуги, інший - синьої та фіолетової, третій же має лише синю і червону горизонтальні смуги.
За словами Рікара, його система настільки проста, що будь-яка людина, побачивши веселку, відразу віднесе її до потрібного класу і зрозуміє, що відбувається в небі. Туманна червона веселка, наприклад, виникає тільки на світанку з крихітних крапель дощу.
Рікар також зазначив, що вивчення веселок допоможе в пошуках позаземного життя: ознаки цього погодного явища в атмосфері екзопланет, на його думку, свідчать про наявність там води і, можливо, життя.