Про це повідомляє видання Cornell Chronicle.
Група Cislunar Explorers працює під загальним керівництвом Мейсона Пека, колишнього високопосадовця NASA, а сьогодні - професора Корнельського університету. Вчені, інженери, студенти об'єдналися заради унікальної мети: відправити до Місяця мікросупутник на простій і дешевій платформі CubeSat.
Компактний - розміром з пачку кукурудзяних пластівців - апарат буде зроблений з доступних компонентів, без дорогих деталей, зроблених на замовлення спеціально для використання в космосі. А його рух у польоті забезпечуватиме звичайна вода.
Команда Cislunar Explorers вже дісталася до третього з чотирьох етапів конкурсу NASA Cube Quest Challenge. Учасники змагань розробляють максимально прості та ефективні проекти місій до Місяця і за його орбіту, і переможці отримають грант у 5,5 млн доларів на втілення своїх ідей у життя.
Проект Cislunar Explorers має на це всі шанси: на попередніх етапах він незмінно входив у трійку кращих, і саме три найкращих місячних проекти категорії Lunar Derby будуть відібрані для реалізації і запуску на борту перспективної ракети SLS на початку 2018 року. До них додадуться й три категорії проекту Deep Space Derby, спрямовані за межі місячної орбіти.
"Зрозуміло, ми хотіли б стати першим CubeSat на орбіті Місяця. Але навіть якщо і не станемо, якщо ми успішно продемонструємо, що подорожі в космосі "на воді" можливі, нам вдасться досягти іншої дуже важливої мети", - наголосив Мейсон Пек.
Якщо все піде за планом, то верхній щабель SLS доставить супутник у космос, де відбудеться відділення. Потім апарат "розкладеться" на дві L-образні половини. Допустимий обсяг мікросупутника дозволив розробникам вмістити в нього одразу два незалежних апарати, і вони спробують відправити на Місяць обидва.
В основі кожного є невелика ємність з водою, електричний гідроліз якої повинен повільно вивільняти невеликі кількості кисню і водню, які будуть спалюватися маленькими порціями і знову накопичуватися протягом 30-60 хвилин. Обертання навколо своєї осі стабілізує політ супутників, а також відокремлюватиме газоподібні продукти гідролізу від води.
Апробувати належить і нову оптичну систему навігації, за допомогою якої апарати відслідковуватимуть Сонце, Місяць і Землю, і на основі їхніх розмірів і взаємного розташування встановлюватимуть свої поточні "координати".
Запасів рідини на борту зовсім мало. За розрахунками розробників, вони дозволять дістатися до областей, де супутники будуть захоплені гравітаційним полем Місяця, після чого ляжуть на високу орбіту в 11 тис. км над його поверхнею.