Про це повідомляє PLoS Biology.
Хиггинсон і Мунафо вважають, що в усьому винна використовувана в країні система грантів, що спонукає фахівців приходити до «гучних», але не завжди цінних з наукової точки зору висновків.
Застосовуючи математичну модель і статистичні обчислення, вчені постаралися зрозуміти причину успішності тих чи інших грантових заявок. Експерти поставили перед собою мету з'ясувати, що саме є визначальним принципом оцінки наукових проектів.
В результаті найуспішнішими віртуальними вченими стали ті, хто пропонував невеликі проекти, що ставлять перед собою амбітні завдання в нових напрямках. При цьому великі, але нудні проекти попитом не користувалися.
Проблема полягає в тому, що перші часто дають помилкові, а іноді і курйозні результати. Це відбувається через те, що аналізується незначний обсяг інформації. Автори роботи підрахували, що тільки 10-40 відсотків таких досліджень вірні.