Про це йдеться у дослідженні, проведеному соціологічною групою "Рейтинг".
Попри те, що кількість тих, хто визнає Голодомор геноцидом, дещо зменшилась у порівнянні з минулим роком (з 80% до 72%), водночас вона є такою ж як у 2014 році і вищою, аніж була у 2010-2012 рр. (близько 60%).
Твердження, що Голодомор 1932-33 років був геноцидом українського народу, поділяють практично всі жителі Заходу країни (97%), більшість опитаних Центру (78%), майже дві третини Півдня (57%) та трохи менше половини Сходу (48%).
Мешканці сіл більше згодні з тезою про Голодомор-геноцид, аніж мешканці міст (79% проти 68%). Серед респондентів, рідна мова яких українська, прихильників тези 83%, в той час як серед тих, хто вважає рідною російську, – 47%. У віковому розрізі кількість тих, хто підтримує тезу про Голодомор-геноцид, коливається від 70 до 75% у різних категоріях. Водночас простежується різниця у кількості противників цієї тези у вікових групах: чим старші опитані, тим їх більше.
Цікавим є те, що ностальгічні настрої за СРСР не мають вирішального впливу на ставлення опитаних до сприйняття Голодомору як геноциду. Так, 59% тих, хто жалкує про розвал Радянського Союзу у 1991 році все одно погоджуються з тим, що Голодомор був геноцидом (25% - не погоджуються). Серед тих, хто не жалкує, таких 85%.