Про це вони повідомили в інтерв'ю Еспресо.TV.
"Потрапивши в полон, в першу чергу, думаєш, що ж трапиться з тобою. Моє перше бажання було, щоб вбили вже, щоб це все закінчилося. Але це на першому етапі, коли йдуть жорстокі побиття. На другому етапі, коли на тебе вже перестають звертати увагу так, як на початку, і побиття вже рідко коли відбуваються, тоді і сприйняття інше", - сказав Паплінський.
"В СБУ - те, що вони називали "ізбушкой" - були більш офіційні полонені, про яких уже було заявлено. І туди з’їжджалися, як казав Орест, і з підрозділу "козачків", де люди сиділи і про них взагалі ніхто не знав до тих пір. Коли вони між собою почалися стрілятися і тоді вже знайшли наших полонених, а потім їх доправили в Донецьке СБУ, і лише тоді ці люди стали засвіченими, - їх вже намагалися не чіпати", - розповів військовий.
За його словами, якщо відбувався якийсь обмін, то приводили людину в порядок, відмивали, голили - типу ось ми віддаємо нормальну.
"Але був такий Стас Ричагов, він з Росії, шкутильгав на ногу. Так от його електрикою катували, типу "дзвонили Петру Порошенку", це виглядало так: підключали до нього тапік телефону (прим. польовий телефон ТА-57), в якому висока напруга, дзвонили, пускаючи по тілу струм, і жартували "дзвонимо Порошенку", - говорить Паплінський.
Також він додав, що коліна у Ричагова були прострілені, тому він не ходив.
"Потім з часом, коли його передали на "ізбушку", там його не чіпали. Звісно, там могли бити, але це вже був дитячий садочок в порівнянні з тими катуваннями, що з ним чинили до потрапляння на "ізбушку", сказав чоловік.