будівельники комбінату.
Спочатку в складі комбінату шин і ГТВ були ТЕЦ і заводи - механічний, шинний, гумотехнічних виробів, азбестотехнічних виробів, комплекс інженерно-технічних споруд, енергетичної та ремонтно-технічної бази, житловий мікрорайон з інфраструктурою. І на початок 1972 року на діючих об'єктах комбінату працювали 1200 осіб.
Нарада під головуванням директора комбінату шин і ГТВ М.Т. Мітрофанова, присвячена пуску заводу.
Серцем комбінату був шинний завод. За право участі у випуску першої шини проводилися змагання з однойменною назвою. Його переможцями стали 517 осіб, у тому числі 299 шинників. Заводський календар нагадував : «До пуску шинного заводу залишилося ... днів», а рядки плаката закликали «Даєш першу шину!».
І ось 22 грудня 1972 року на заводі випущена перша шина. Ось як про цю знаменну подію писала в ті роки заводська газета «Робітнича слава»:
«О 4 годині 30 хвилин в підготовчому цеху хтось крикнув : «Є, перша гума!». Майстри, наладчики КВП та А, технологи, адміністратори - всі, хто в цю безсонну ніч в очікуванні значимої події не відходив від гумозмішувача №1, кинулися вітати один одного, а перш за все членів щойно створеної бригади - Миколу Сауніна, Геннадія Засядьвовка, Петра Бабича, Анатолія Івачева.
А у інженера служби КВП та А цеху, очолюваного В.П.Рибаком, попереду була дуже складна і довга робота по автоматизації процесу гумозмішування, щоб максимально полегшити працю цих людей.
А на потоці технологічного ланцюжка, в складальному цеху, за новеньким, ще не обкатаним верстатом №181, нудився досвідчений складальник автопокришок Євген Шулдик. Пізніше він скаже: «Особисто у мене перша пробна легкова шина, напередодні зібрана Василем Масюком, особливого захоплення не викликала. Було цікаво - не більше. Адже привезена сировина - не своя. Я ж ставав за верстат з величезним хвилюванням. Мені довірили дати життя воістину першій шині нового заводу».
І ось сталося диво: блискаючи чорним глянцем, пружно впала до ніг складальника покришка - та, про яку ще 5 хвилин тому ні в кого не було ні найменшого уявлення.
«- Пішла! - серце стислося. Адже не одну тисячу шин пропустив через свої руки, працюючи на Дніпропетровському шинному заводі. Але цю, першу, на новому виробництві, розміром 320-508, зібрану 22 грудня 1972 року, запам'ятав на все життя».
Якраз у ці дні проходила сесія Верховної Ради України. За командою Г.О. Лісничого, який очолював у ті роки нафтопереробну та нафтохімічну промисловість Української РСР у статусі міністра, першу білоцерківську шину привезли до Києва і розмістили у вестибюлі будівлі Верховної Ради. Всі члени політбюро на чолі з В.В.Щербицьким з інтересом оглянули першу продукцію нового шинного заводу в Білій Церкві, привітали і побажали колективу підприємства подальших успіхів.