Про свої спостереження дослідники повідомили в журналі Nature Astronomy.
Через те, що Венера обертається набагато повільніше за інші планети Сонячної системи, ніч на ній триває близько 60 земних діб.
Водночас на багато швидше самої планети обертається її атмосфера. Цей феномен називають суперобертанням. Він характерний для верхньої межі шару сірчанокислих хмар (65-70 км від поверхні), де атмосферні маси рухаються іноді в 60 разів швидше, ніж точки на поверхні.
Донині вченим не вдавалося змоделювати суперобертання. Тепер дослідники припускають, що для цього потрібно вивчити рух атмосфери планети в нічний час.
Дослідники проаналізували знімки, які були зроблені в 2015 році, і виділили на темній стороні Венери багато стаціонарних хвиль, які ще називають гравітаційними, або гідродинамічними. Це – атмосферні збурення, які не переміщаються разом з атмосферою, а залишаються нерухомими відносно поверхні.
Дослідники встановили, що вночі стоячі хвилі виникають над південною частиною планети, де немає великих перепадів висот.
Вчені з'ясували, що нічні стаціонарні хвилі на Венері існують тільки у верхніх шарах хмар, на висоті більше 50 км. Це суперечить гіпотезі про їхнє зародження на поверхні.
Походження нічних стоячих хвиль на Венері поки залишається нез'ясованим.