Про це повідомляє The Washington Post.
П'ять хвилин життя піддослідної гуппі виглядали приблизно так: рибка кілька днів плаває з іншими, їжа падає з неба, і загалом усе добре. Тоді раптом її занурюють до чужорідного світу, де лише вона і скло. Спочатку створіння панікує, але згодом починає досліджувати нову територію.
Раптово до ємності занурюють дзьоб птаха. Піддослідна рибка ховається, очікуючи на смерть, але дзьоб не повертаються а гуппі незабаром повертають до знайомого оточення. Проте через 3 дні все знову повторюється. Саме таким чином відбувалися дослідження гуппі в лабораторії Тома Гауслі.
Цією рибою могла бути будь-яка з 105-ти гуппі, яких два роки тому команда Гауслі у місті Ексетр вирішила піддавати регулярним дозам страху, щоб визначити, чи є вони особистостями. Згідно з дослідженням команди, вони є.
Результати дослідження вони опубліковали у журналі Functional Ecology і зазначили, що кожна риба продемонструвала унікальну реакцію на стрес, який переносила кожні три дні у вигляді штучної чаплі чи хижого цихліда, які раптово з’являлися.
"Деякі з них пливуть до прихистку", – сказав Гауслі, еволюційний біолог і провідний автор дослідження. "Дехто просто перестає рухатися, можливо, з надією, що їх не буде видно. Деякі поспішають убік і просто плавають вгору і вниз, намагаючись втекти".
Команда аналізувала кожну рибу, її спроби впоратися з жахом. Виявилося, що одні досить боягузливі, інші – сміливіші. Тепер вчених цікавить, чи передається сміливість генетично від рибок-батьків до їхніх дітей.