Про це повідомляє Onliner.
Чоловік почав будівництво наприкінці 1990-х років, за цей час перетворивши простір у власну майстерню і обладнавши музей під відкритим небом. Ідея народилася у Пракоріна під час відвідин палацу Радзивіллів в селі Полонечка. Незважаючи на жалюгідний стан об'єкта, чоловік зазначив, що кам'яна підлога відмінно збереглася без ремонту протягом століть.
"Розумні шляхтичі колись поклали плити - і забули про них. А чому сучасні люди, які, здавалося б, повинні були навчитися будувати ще краще, інтер'єри кожні пару років змінюють? А тому, що будівельники так хочуть! Тому що для будівельних компаній Радзивілли - це повні обломщікі, які заплатили раз і не паряться, а бідні городяни можуть щороку їм копійку підкидати."- розповідає Олег Пракоріна
Він зізнався, що будівництво будинку обійшлося йому безкоштовно. Трактористи привозили чоловікові камені з полів, а сміттярі закидали утилізовані речі за паркан.
"Я начитався розумних книжок і вирішив побудувати перший поверх з саману - будматеріалу з глини і соломи. Виявилося, що виходить дуже навіть непогано.
Люди почали звертати увагу. Хтось запропонував забрати старі вікна - я погодився і вирішив будувати другий поверх. Зробив з бруса каркас, зв'язав його, вікна обклав цеглою, а все інше зашив бляхою. Так будова зросла до триповерхового будиночка з житловими кімнатами і майстерні, де я і працюю" - доповнює будівник.
Праковін професійно займається різьбою по дереву та каменю. Більшість робіт встановлено у дворі будинку, через що утворився імпровізований музей з фігурками звірів, портретами і меблями. А на другому поверсі у чоловіка знаходиться майстерня, яка обвішана картинами та іншими роботами.
Крім туристів, які приїжджають в Снов подивитися на незвичайний будинок, у Праковіни виникали проблеми з узгодженням законності спорудження об'єкта. За його словами, брати гроші за вхід і організовувати власні виставки він не має наміру. Чоловік працює в коледжі і робить невеликі замовлення.
"Всі хочуть пластикові вікна і китайські двері, які через два роки чомусь стануть немодними, а з цими речами люди все життя прожили, і тепер раптом вони, дійсно цінні, стали нікому не потрібні. І так не тільки в місті, в селі таке ж відношення до речей. Я, напевно, один такий дурень, який чогось не розуміє" - додав Пракоріна.