В дитячих книжках важливу роль відіграють тиша і звук - художники книги “Голосно, тихо, пошепки”

2 жовтня, 2017 понедiлок

15:15

Триває третій етап книжкового конкурсу “Еспресо. Вибір читачів”, і в фінал номінації “Дитяча література” вийшли три книги

Аби читачі мали змогу попередньо ознайомитися з книжками, Еспресо.TV публікуватиме інтерв'ю з письменниками та видавцями. Про книгу “Голосно, тихо, пошепки” розповідають Романа Романишин та Андрій Лесів (Творча майстерня "Аґрафка").

Що це за книга – "Голосно, тихо, пошепки"? Це ж не просто якісь математичні приклади для початкових класів?

Романа: Це книжка про звук і тишу для дітей і не тільки. У якій важливими є тиша, звук, яких ми не бачимо, не розуміємо, наскільки це є важливо. Крім того, це частина такого диптиху, тому що ми маємо на меті зробити наступну про бачення, про візуальну культуру, "я чую і я бачу" та як об’ємно сприймати цей світ.

Андрій: Так, ми обрали такі, можна сказати, два головні чуття людини – це слух і зір. І такий диптих називається: "Чую, бачу, відчуваю світ". І ці дві книги будуть доповнювати одна одну.

Нещодавно у Братиславі ви отримали перемогу….

Романа: У Братиславі проводиться дуже серйозний конкурс. Можна сказати, що один з найавторитетніших. Ми отримали нагороду одразу за дві наші книжки: "Франко від А до Я" і "Голосно, тихо, пошепки". Це був величезний конкурс, де ми отримали перемогу!

Андрій: Хочу додати декілька слів про самі бієнале. Бієнале – це ілюстрації в Братиславі. Вони мають дуже серйозну історію. Цього року відзначають 50-ту річницю. Уперше конкурс було проведено в 1967 році. Отримати нагороду можна у вигляді 5 золотих яблук, 5 плакетів і, звичайно, гран-прі. Премія дуже престижна і те, що ми перемогли, для нас це дуже велика честь, бо вперше Україна була відзначена аж у 70-х роках. Тоді золоте яблуко отримав Володимир Голозубов. До речі, це один із наших улюблених ілюстраторів України.

Террі Пратчетт… Коли я гортав сторінки Террі Пратчетта, зрозумів, що існує схожий світ Гаррі Поттера, але лише для дорослих. Ви дуже відповідально ставитесь до проектів, які ілюструєте. Ви намагаєтесь увійти в матеріал. Террі Пратчетт - це не збірка поезії чергового зіркового поета "Видавництва Старого Лева", а все-таки цілий всесвіт. Що було найлегше з цим чарівником літератури і що було найскладніше?

Андрій: Я б сказав, що найлегше це було одразу погодитися та братися за оформлення світу Террі Пратчетта. Зізнаємося, що ми не були дуже глибоко знайомі з його творчістю, але поверхово знали про цей світ. І, коли ми почали копати глибше, нас просто вразило наскільки він розпрацьований у візуальному плані. До того ж, завдання досить цікаве, тому що маємо працювати не за однією чи двома обкладинками, а 41. Тому ми не довго роздумували - і взялися за цю роботу.

Романа: Але далі ми стикнулися з різними складнощами, у тому плані, як вибрати візуальну мову, аби вся ця серія трималася купи, тому що кожну обкладинку затверджує правовласник. Це знову ж таки додаткові умови і зауваження, до яких ти мусиш дослухатися. Окрім того, це культовий твір, це маса фанатів. Тому виникали питання, як знайти мову, яка буде резонувати до кожного чи до більшості. Ми дуже багато побачили у Террі Пратчетта, а саме: таку мішанину філології, магії, якоїсь карикатурності, і все це треба було сплавити у візуальну мову. Тому ми опиралися найбільше на такі магічні книги, на середньовічні манускрипти. До того ж, ми самі все це писали, розробили шрифт, це все писано пером.

Романа: Зокрема, опиралися на естетику гравюри і більшість образів, які ми тут запланували, вони трохи гратескові, карикатурні. В принципі, тут багато гумору і на ньому треба робити акценти.

Які головні посилання ви відшукали у Пратчетта і як намагаєтеся їх донести своїми ілюстраціями?

Андрій: Для нас у Прачтетті дуже важливою є його іронія. І ця іронія Террі Пратчетта для нас була вирішальною у виборі символіки. Тут, знову ж таки, можна згадати сторінки манускрипту, де гротесковість і малюнки нас смішать трохи, але це відбувалось щиро. Автори, які створювати манускрипти і малюнки, робили це щиро. Але часом це межує з іронічністю, с комічністю, висміюванням. І коли ти переходиш межу, то не помічаєш цього. Таке варіювання по межі дуже цікаве.

Романа: Крім того, в цій книзі, наприклад, якщо говорити про колір магії, то ми вирішили застосувати золотий колір, бо який ще є колір магії, крім золота. Тому ця книжка відкриває серію, і сподіваємося, що вона дійсно стане золотою.

Ви були присутніми на відкритті міжнародного літературного фестивалю. Одними з ключових месседжів заходу були «Відкрий своє серце», «Торкайся до серця». Ця банальна тема нову стає важливою. Коли ви чуєте ці слова, які у вас перші асоціації? З якою книгою вони асоціюються?

Романа: Хочеться, щоб ці слова не сприймалися як кліше. Цей світ врятує той момент, коли ми не станемо відмовлятися від розуму, а будемо врівноважувати розум і серце. Я більше за баланс розуму і серця. Залишатися людяними і «відкривати серце» в літературі – це дуже важливо і треба позбуватися страху.

У вас теж чудовий баланс розуму і серця. Це у вас хто яку роль виконує в творчій студії Аграфка?

Андрій: Ми по черзі міняємося цими ролями. Коли бачимо, що в кого починає переважати більше серце, то хтось інший починає вмикати розум, а потім навпаки

Романа: Так, і тримаємо на цьому баланс, який дуже важливий

Які книжки ви купували останнім часом?

Романа: Це «Щоденники» Астрід Лінгрен. і «Викрадачі вогню». Про "Видавництво Старого Лева" не говоримо, бо маємо всі їх новинки. А от ці дві вполювали і зараз далі будемо продовжувати.

За матеріалами радіо “Сковорода”.

2021, субота

17 квітня