Таку думку у своїй колонці висловив видавець газети «ПЛЮС» Віталій Усенко, підбиваючи футбольні підсумки року першої команди країни.
На прикладі першого офіційного матчу збірної в 2017-м, оглядач пояснив, що відсутність впевненості в своїх силах і настрою на перемогу, неможливо компенсувати навіть підтримкою трибун, яка на тій грі була значною.
«Не зумів розбудити гравців і рекордний десант українських уболівальників в Загребі. Перед матчем в Хорватії, новий преміум-спонсор збірної - компанія Перша приватна броварня ініціювала створення фан-руху Вірні збірній, і організувала поїздку для його учасників на гру в Загреб », - зазначає Усенко.
Не дивлячись на загальний досить високий рівень індивідуальної майстерності гравців збірної, разом вони часто виглядають непереконливо.
«Хіба можна домогтися результату, не будучи націленим на перемогу? Звідси і гра в півноги, і страх вдарити здалеку або ризиковано прострелити, загострити гру ... Ніхто не грає з повною самовіддачею. І це більше, ніж результат розчаровує мене, як вболівальника », - пише видавець.
Допомогти перемогти себе психологічно футболістам можуть допомогти вболівальники, посилаючись на зарубіжний досвід, впевнений автор. Зусиль ультрас явно недостатньо, зазначає Усенко. Змінити стан справ взявся преміум-спонсор збірної Перша приватна броварня. З ініціативи СЕО компанії, Андрія Мацоли, вперше за роки незалежності, частина спонсорських грошей була спрямована на організацію поїздок уболівальників на матчі збірної та виробництво атрибутики для вболівальника. В результаті - неможливо було не помітити жовті сектора на домашніх і гостьових іграх команди.
Фан-рух Вірні збірній - не заміна ультрас, які живуть футболом, але суттєве посилення трибун, наводить автор слова відомого шоумена і амбасадора збірної Сергія Притули:
«Просто відбувається дуже правильний процес викристалізації когорти вболівальників, які не стануть ультрас. Вони не настільки підірвані і радикальні. Вони не будуть заряджати ті заряди, які заряджають ультрас (середньостатистичний активний вболівальник не скандує зарядів, де є матюки чи елементи насильства). Але вони вчаться. Вчаться не відсиджувати матч на кріслах стадіону. Вчаться скандувати і вболівати. І це дає результат. Скільки було ультрас у Тампере чи Рейк’явіку? 50-60 чоловік? А Вірних збірній? 500-600. І вони старались! Вони підтримували! Вони кричали і гнали збірну. Це було чутно і на стадіоні, і в ТБ-трансляції!»
Позитивним моментом вважає видавець і поява традицій в молодому русі - марші уболівальників, єдина форма і ставка на сімейні цінності, зробили рух помітним навіть для іноземних ЗМІ, зазначає автор.
В цілому, на думку Усенко, який відзначає, що даний матеріал - думка пересічного українця, не фахівця або професійного вболівальника, обидва процеси взаємопов'язані. Чим активніше будуть трибуни, тим легше психологічно буде футболістам, і чим з більшою самовіддачею гратимуть хлопці, тим спекотніше буде на трибунах. Саме тоді, незалежно від результату, ми все побачимо справжнє свято футболу.
Солідарний з автором і оглядач Нового часу Олександр Пасховер, який головною перемогою минає футбольного року вважає появу руху Вірні збірній: «Перша команда країни Нарешті обзавелася другою командою - Вірні збірній. Цей фан-рух разом з іншімі вболівальнікамі превратилась свято футболу на просто свято ».
При цьому підтримка уболівальників з боку Федерації і спонсорів - довгоочікуване і необхідне явище, яке допоможе навчити уболівальників підтримувати команду, а футболістів самозабутньо грати для свого глядача.