Конфлікт в Україні перешкоджає відносинам Заходу з Росією, - голова Мюнхенської конференції з безпеки

Про це йдеться в доповіді Мюнхенської конференції з безпеки, представленій у Берліні її головою Вольфгангом Ішингером, передає "Укрінформ".

"Тривалий конфлікт всередині та навколо України залишається найважливішим каменем спотикання на шляху до деескалації", - заявив Ішингер.

У документі йдеться, що без істотного прогресу в реалізації Мінських угод перспективи політичного рішення слабкі. Хоча Росія і запропонувала несподівано ввести миротворчу місію ООН на Донбас, про що раніше не раз казав український уряд, ініціатива Москви у її наявному вигляді не отримала підтримки.

Зі свого боку, адміністрація президента США Дональда Трампа відійшла від політики його попередника Барака Обами, ухваливши продаж летальної зброї Україні для допомои країні захистити себе. Проте аналітики Мюнхенської конференції вважають, що це, ймовірно, лише "цементує" нинішню тупикову ситуацію. Автори доповіді констатують, що фундаментальні конфлікти, які лежать в основі кризи між Заходом і Росією, залишаються невирішеними.

Росія прагне встановлення "пост-західного світового порядку". Більше того, Росія і Захід продовжують зіштовхуватися через пошуки Москвою "сфери контролю у своєму сусідстві", чого Захід не може прийняти.

У доповіді також йдеться, що з точки зору самої Росії, вона домоглася низки успіхів: війна в Україні та навколо України, підтримувана Москвою, сприяла заморожуванню прагнень Києва вступити у Євросоюз або НАТО. Дезінформаційна кампанія під час президентських виборів у Франції в 2017 році, можливо, й провалилася, але спроби вплинути на хід президентських виборів у США в 2016 році, безперечно, принесли дивіденди.

У Центральній і Східній Європі "Росія побудувала непрозору мережу економічного і політичного патронажу по усьому регіону з метою впливати і направляти (у країнах) під час ухвалення рішень".

Сирія, ймовірно, є найпомітнішим прикладом зростаючого міжнародного впливу Росії: при порівняно невеликих грошах і людських ресурсах Москва змогла розвернути курс сирійського конфлікту, підтримуючи режим Асада та закріпивши військовий плацдарм на Близькому Сході. Участь у війні слугувала випробувальним полігоном для збройних сил Росії у випробуванні систем електронної війни, безпілотних літальних апаратів, а також зброї далекого радіусу дії та ракет.

Проте автори доповіді вважають, що довгострокові перспективи російської зовнішньої політики менш очевидні. Вони також стверджують, що зовнішня політика Росії має обмежену здатність переконувати інших, оскільки її партнери та сусіди все більше відчувають занепокоєння.

Велика частина країн сходу Європи бореться в умовах поставленої під питання безпеки. Низка країн - від Азербайджану до Білорусі - як і раніше затиснуті між ЄС і НАТО з одного боку та Росією - з іншою. Політика "Східного партнерства" Брюсселю, схоже, втратила свою енергію, послабшала. І незважаючи на політику відкритих дверей НАТО, більшість зацікавлених держав не мають реального шансу на вступ до Північноатлантичного союзу найближчим часом.

"Минулого року світ підійшов ближче - занадто близько! - до межі значного конфлікту", - підсумовують автори доповіді.

Напруженість між Північною Кореєю та США значно зросла, а риторика з обох боків загострилася. Відносини між Саудівською Аравією та Іраном демонструють аналогічну динаміку, що проявляється у подальшій регіональній нестабільності. В Європі напруженість у відносинах між НАТО і Росією залишається високою, а війна в України триває.

Основні угоди про контроль над озброєннями, такі як Договір СНО, перебувають під загрозою розпаду. Усе це відбувається на фоні глобального націоналізму та неолібералізму, послаблення деяких з основних принципів міжнародного порядку. Сьогодні стовпи цього самого порядку, що тривалий час вважалися природно зрозумілими, зазнають щобільшого тиску. При цьому найзначніші атаки відбуваються з непередбачених джерел.

Мюнхенська конференція з безпеки - щорічна конференція, що проводиться в Мюнхені (Німеччина) з 1962 року. До 1993 року йменувалася Конференцією з військових питань і проводилася під егідою Християнсько-соціального союзу, з 1998 року фінансується урядом Німеччини.