Про це написав у Facebook адвокат генерала Станіслав Іваницький:
"Попри такий величезний обсяг матеріалів, нам вдалося виконати цю роботу, оскільки зміст цих матеріалів не викликав в нас жодного інтересу, тому що навіть при поверхневому огляді цих документів стає зрозуміло, що вони не мають жодного доказового значення.
Зокрема, один з томів, обсяг якого понад 500 аркушів, складався виключно з платіжних документів за 2016р. По-перше, Революція Гідності тривала в період з листопада 2013 до лютого 2014рр. По-друге, за весь час багаторічної служби в системі МВС, підозрюваний Гриняк В.П. ніколи не займався фінансово-господарською діяльністю Міністерства. Отже одразу стає очевидно, що усі ці документи не мають ніякого відношення до предмету доказування, тобто вини В.П.Гриняка до безпідставно інкримінованих йому діянь.
Або наприклад інші 4 томи, загальним обсягом понад 950аркушів, містили особові справи співробітників МВС та СБУ. Разом із тим до цих томів долучено й протоколи допиту цих службових осіб, у яких вони чітко зазначають, що з генералом В.Гриняком вони не знайомі та навіть не чули його прізвище.
Для чого орган досудового розслідування марно витратив бюджетні кошти на друк цих безглуздих документів та включив їх до числа доказів по справі - невідомо!!!
Однак, саме цікаве почалося потім, коли у слідчого у буквальному сенсі закінчилися томи, які він повинен був надати нам для ознайомлення. Я можу з упевненістю це заявити, тому що ситуація була доведена просто до маразма. Слідчий почав приносити нам по одному тому, і кожен такий похід з кабінету у кабінет в нього займав близько 45хвилин. Так-так, це не жарт, на подолання шляху протяжністю у приблизно 200 метрів слідчий витрачав біля 45 хв. З допомогою нескладних математичних розрахунків можна встановити, що при цьому він рухався із середньою швидкістю 0,27 км/год або 0,074 м/сек!!!! Погодьтеся - абсурд!! Однак, усі посадові особи, що включені до слідчої та прокурорської групи, роблять вигляд, що усе нормально і нічого надзвичайного не відбувається.
Але вже стає цілком очевидно, що така ситуація спричинена тим, що стороні захисту вдається опрацьовувати матеріал швидше, аніж працівники ДСР ГПУ встигають його фабрикувати. Водночас, таки "нашвидкоруч" зроблені томи просто переповнені помилками, подивіться хоча б на нумерацію аркушів (фото додається) і це результати роботи співробітників ГСУ ГПУ, а не слідчого у глухому райцентрі, хай пробачить мене останній за таке образливе порівняння".