Рідні загиблих у катастрофі МН17 написали відкритого листа росіянам. Повний текст

Повний текст листа оприлюднила російська "Новая газета".

Чемпіонат світу з футболу в Росії - як нам реагувати?

У червні світ зверне свої погляди в бік Росії на чемпіонат світу з футболу. Це буде довгоочікувана і радісна подія. Для більшості росіян це також буде привід для великої національної гордості.

Деякі з нас, авторів цього листа, теж є пристрасними шанувальниками футболу, хоча хтось і ні. Однак ніхто з нас не зможе стати частиною цього чемпіонату світу так, як це могло би бути раніше. У всіх нас, авторів листа, є щось спільне, що надає цьому Чемпіонату і місцю, де він відбудеться, зовсім інший, похмурий сенс.

17 липня 2014 року рейс MH17 Малазійських авіаліній був збитий над Україною. Загинули 298 осіб. Серед тіл, що лежали в уламках і полях соняшників, були наші діти, наші чоловіки і дружини, наші брати і сестри, наші батьки.

Як це вплинуло на наше життя

Минуло вже майже 4 роки з того моменту, як були зруйновані життя наших сімей, але ми все ще намагаємося усвідомити, що ж сталося. Наші кохані були вбиті у війні, в якій вони навіть не брали участі, у війні, до якої вони не мали жодного відношення. Ми знаємо, що вони не єдині жертви цього протистояння. Було вбито понад 10 тис. людей, у більшості - мирних жителів. Їхні сім'ї сумують так само, як і наші, не розуміючи, за що були відібрані життя їхніх близьких. Найтрагічніше - незворотність смерті. Навіть роками ми могли б жити в розлуці, якби знали, що їй прийде кінець.

Ми, сім'ї загиблих на борту MH17, все ще дихаємо, але в той день наші життя теж стали ближче до кінця. Ми стали іншими. Наш світ став похмурішим і тепер не вселяє надій. Щосили ми намагалися зберегти віру в людську доброту. Можливо, хтось із нас знову знайде щастя і мету в житті. Але ми назавжди будемо відзначені жорстокою і раптовою смертю тих, кого любимо.

Бездушний акт торкнувся людей, яких ми любимо. Ми більше не можемо співчувати ми можемо тільки пам'ятати. Наша пам'ять буде говорити про вбитих близьких, вона закликатиме до відповідальності винних. Адже люди, яких ми любимо, більше не можуть говорити за себе.

Ми знаємо, що взаємини Росії і України мають довгу історію, і є різні точки зору на те, що призвело до конфлікту в 2014 році. Немає ідеальних держав, не бездоганні в тому числі і наші. Всі народи мають право на процвітання, якщо не порушують прав інших. І всі сторони повинні бути готові подивитися правді в обличчя про свою роль у війні.

Але незалежно від передісторії і обставин, ніщо не зможе виправдати атаку на пасажирський літак і вбивство людей на борту.

Питання ненависті і відповідальності

Як і у тих, хто пережив вбивство близьких, у нас виникає спокуса відповісти ненавистю. Але ми повинні відокремлювати простих росіян від відповідальних осіб - тієї системи управління, яка призвела до атаки на MH17. Більшість із нас не дуже добре знають росіян. Ненависть і недовіра частково є наслідком невігластва, але коли ми дізнаємося про людей більше, це здатне змінити і наш погляд. Вважаємо, що народ Росії має право на процвітання, так само як і наші близькі. Думати про це нелегко. Буде потрібен час, щоб наше ставлення хоч якось змінилися. Однак ми знаємо, що піддавшись гіркоті і ненависті, ми будемо поглинуті ними, і неконтрольована ворожнеча між народами знищить людське життя на цій планеті.

Стає легше, якщо пам'ятати, що всі ми люди і між нами є загальне. Ми бачили обличчя російських сімей після того, як у жовтні 2015 року над Єгиптом був підірваний рейс 9268 авіакомпанії Metrojet і загинули всі 224 людини. Вони були вражені горем, намагаючись зрозуміти, що сталося. Ми розуміємо ці невіру і жах, коли жорстоко і без жодного попередження відбирають життя ваших близьких. Якби ми зустрілися з цими сім'ями, напевно, ми змогли б почати розмову, тому що ми б уже знали головну правду про життя один одного.

Ні, ми не звинувачуємо російський народ за те, що трапилося. Ми не проти вас. Ми вважаємо, що російська держава і її лідери несуть в кінцевому підсумку відповідальність за загибель членів наших сімей. На це вказують усі достовірні докази. Ми чекаємо вже довго, але колись у майбутньому Спільна слідча група нарешті представить свій фінальний звіт, і відповідальні будуть названі по іменах. Тоді справа буде за судом в Нідерландах, який ретельно зважить всі докази і вирішить, хто несе відповідальність.

Важливість істини

Ми впевнені в ретельності і неупередженості роботи, що проводиться Спільної слідчою групою, що складається з представників Малайзії, Австралії, Бельгії, України та Нідерландів.

Чого не можна сказати про повідомлення про розслідування MH17, які виходили від російських державних ЗМІ. У перші місяці наші сім'ї були спантеличені численними, часто суперечливими версіями, що виходять із Росії, про те, що ж сталося з літаком.

"MH17 був збитий українським штурмовиком". "Боїнг атакований ракетою, випущеною з літака президента РФ". "Літак вже був набитий мертвими тілами і був навмисно збитий". "Його збила ракета БУК, але не російського походження".

Ці шокуючі, тривожні і суперечливі відомості були потім тисячократно розтиражовані в постах в різних соціальних мережах. Всі ці матеріали викликали сильне занепокоєння. У деяких з нас виникали сумніви. Але тільки пізніше ми зрозуміли, що саме в цьому і була мета. Дана практика є частиною скоординованої державної кампанії з дезінформації з метою заперечити і заплутати, створити альтернативну реальність, в якій вся правда відносна, і жодній інформації не можна довіряти.

Російські державні ЗМІ, а також приватні телеканали ЗМІ, які співпрацюють із владою, причетні до цієї брудної і брехливої ​​кампанії. Ми знаємо, що всі країни, в тому числі й наші, спотворюють правду й іноді брешуть. Але чи хочуть росіяни жити в такій країні, де для правди більше не залишилося місця? Можливо, хтось із вас думає, що не існує і нас, що вигадано і цей лист?

Ні, ми реальні, і ми сподіваємося, що, в кінцевому рахунку істина восторжествує.

Ми знову закликаємо російський уряд повною мірою співпрацювати з міжнародним розслідуванням по MH17. Це не поверне наші сім'ї, але ж має значення правда, правда існує, і ми хочемо, щоб особи, відповідальні за загибель MH17, були встановлені і притягнуті до відповідальності. З юних років ми вчимо наших дітей визнавати свої помилки і брати відповідальність за свої дії. Ми хочемо, щоб наші уряди робили те ж саме. Ми просимо робити те ж саме і Росію.

В останні місяці зросла напруженість у світі. В атмосфері ворожості і недовіри нам потрібна міжнародна система відносин, заснована на верховенстві закону, де кожен впевнений у наявності правосуддя та справедливості. Що також необхідно - так це відновлення гуманізму і єдності людства. Зрештою, ми разом перебуваємо на одній маленькій блакитній планеті.

У 2014 році наші діти і сім'ї лежали мертві серед полів соняшнику. У 2015 році російські діти і сім'ї лежали мертві на каменях і піску в єгипетській пустелі. У смерті ми не такі різні. Мовні і культурні бар'єри, расові чи релігійні відмінності перестають мати значення. Залишаються лише почуття втрати і любов.

Цей чемпіонат світу

Ми думаємо про це зараз, напередодні чемпіонату світу в Росії. Футбол називають світової грою. У неї грає більше країн, ніж в будь-яку іншу. У своєму кращому прояві футбол відображає те чудове, що є в нас - наші різні стилі гри, нашу культуру, наші співи й наряди, нашу пристрасть або сталеву дисципліну, нашу майстерність, мужність і творчість, щиру радість гри, бажання боротися і випробувати себе до межі, і повагу, яку ми проявляємо до тих, із ким ми змагаємося.

У своєму гіршому прояві футбол відображає неподобство, на яке ми також здатні. Він може опуститися до консервативного та агресивного націоналізму, посилюючи розбіжності і забобони, розкриваючи старі рани і завдаючи нові.

Чемпіонат світу з футболу може бути святом нашої спільної гуманності. Він може бути прикладом, хоча і скороминущим, нашої здатності жити один із одним у мирі. Якщо це так, тоді ми могли б дивитися в майбутнє з якоюсь надією.

Нехай цей чемпіонат світу пройде в дусі добра. Ми сподіваємося, що він обернеться успіхом, від якого прості росіяни зможуть отримати задоволення і відчути гордість. Але ми не можемо заперечувати, що з нашої точки зору, над цією подією залишається тінь. Нам боляче усвідомлювати похмуру іронію в тому, що російські лідери, які будуть вітати світ із відкритими обіймами, - це ті, хто головним чином винен у руйнуванні нашого світу. Що це ті ж самі лідери, які наполегливо прагнули приховати правду, які ухилялися від відповідальності з того самого жахливого дня в липні 2014 року.

Джон (Jon) і Мерін О'Брайен (Meryn O'Brien) (Джек О'Брайен (Jack O'Brien), 25 років) Австралія

Джеремі (Jeremy) і Луїза Покок (Louise Pocock) (Бен Покок (Ben Pocock), 20 років) Великобританія

Роб Фредріксен (Rob Fredriksz) і Сілін Фредріксен-Хоогзанд (Silene Fredriksz-Hoogzand) (Брайс Фредріксен (Bryce Fredriksz), 23 роки, і Дейзі Улерс (Daisy Oehlers), 20 років), Нідерланди

Джоанна Андерсон (Joanna Anderson) (Стівен Андерсон (Stephen Anderson), 44 роки) Великобританія

Клаудіо Вільяк-ВАНЕТТЕ (Claudio Villaca-Vanetta) (Гленн Р. Томас (Glenn R. Thomas), 49 років) Великобританія

Ганс де Борст (Hans de Borst) (Ельземік де Борст (Elsemiek de Borst), 17 років) Нідерланди

Пол Гварді (Paul Guard) (Роджер Гварді (Roger Guard), 67 років, і Джилл Гварді (Jill Guard), 62 роки) Австралія