Таке пояснення надав голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович, передає "Апостроф".
"Це повернення до однієї з найбільш відомих сторінок української історії - історії січей, Запорозької Січі. Ми знаємо, що на території теперішньої Дніпропетровської області було 5 із 8 січей українського козацтва. Відповідно, це пояснює, чому саме цю область ми перейменовуємо на Січеславську. Крім того, назва "Січеслав" неофіційно використовувалася щодо теперішнього міста Дніпра в роки української революції у 1917-1921 роках. Елементом герба теперішньої Дніпропетровської області є козацтво, що також апелює до козацької історії. Ми вважаємо, що назва "Січеславська область" підкреслить історичну долю цього регіону", - пояснив В'ятрович.
За словами В'ятровича, перейменування Дніпропетровської та Кіровоградської областей є завершальним етапом декомунізації. Воно затягнулося, тому що потребує іншої процедури - змін до чинної Конституції, оскільки назви обох областей там згадані.
"Депутати зрештою взялися за реалізацію цієї процедури, було зібрано потрібну кількість підписів і 20 червня цей проект постанови розглядався на комітеті з питань місцевого самоврядування. Після цього проект подадуть до Конституційного суду, потім голосуватиме парламент, де проект має набрати конституційну більшість (понад 300 голосів - ред.). Єдине, чого може забракнути, - це дисципліни депутатів: щоб вони були присутні на робочому місці, коли буде голосування за ці зміни. Сподіваємося на професіоналізм спікера, який, очевидно, розумітиме, коли слід провести голосування, щоб була достатня кількість народних депутатів у залі", - додав В'ятрович.
Голова Українського інституту національної пам'яті також зазначив, що крім перейменування Дніпропетровської області на Січеславську, а Кіровоградської - на Кропивницьку в рамках декомунізації залишилося ще перейменування Кіровоградського району та 9 сіл.