Про це йдеться у матеріалі російського видання "Новая газета".
"І у Вибутах (селище у Псковській області), і на "Крестовському" цвинтарі вже з'явилися нові могили військових. Серед них є зовсім свіжі, з тимчасовими табличками. Всеволод Смирнов загинув в грудні 2016-го, йому було 26 років. На фото він - в камуфляжі на тлі синього-синього моря. А що сталося в січні 2017-го з Володимиром Стеценко? Є поки тільки фото військового, загорнуте в пластикову папку і приколоте синіми канцелярськими кнопками до дерев'яного хреста. Можливо, зараз хтось із військового начальства прочитає це - і накаже прибрати навіть кнопки", - пише видання.
На ще одній могилі дата і подробиці загибелі військового співпадають із катастрофою літака над російською базою Хмеймим у Сирії.
"На третьому хресті напис наполовину вицвіла, хоч і зроблена зовсім недавно: "Григоров Микола Михайлович. 10.01.1985-06.03.2018". І знову фотографія десантника, а зверху ще - блакитний берет. Надітий на рамку набакир, як носить десантура. Де гинули псковські десантники в березні цього року? До могили притулені вінки з гербами, зірками і чорними стрічками. На одній - напис: "Прапорщику Григорову Миколі Михайловичу, який героїчно загинув у авіакатастрофі 6 березня 2018 р.". У той день розбився вантажний Ан-26 над російської базою Хмеймім в Сирії. Загинули 39 осіб", - пише видання.
Співрозмовник видання місцевий депутат від партії "Яблуко" Лев Шлосберг розповідає, що коли загибель кадрових російських військових на Донбасі вже було неможливо приховати, Міноборони РФ почало формувати "збройні сили ДНР/ЛНР" із числа своїх військовослужбовців, змінюючи для цього їхні особисті дані, оскільки загибель російського військового за кордоном є прямою відповідальністю держави.
"Коли чинні військові підрозділи зазнали втрат в Україні, коли масштаб цих втрат виявився значний, стало зрозуміло: неможливо приховати інформацію про те, що люди загинули саме в статусі діючих військовослужбовців РФ. Неважливо, які це були підрозділи - спеціально створені, тимчасові, але служили в них чинні російські військові. Це означає пряму юридичну відповідальність держави за все: за перебування військовослужбовців за межами країни, за бойові дії поза її межами, за все, у чому ці військові брали участь. І коли вони вбивали, і коли їх убивали, тому що загибель російського громадянина - факт, за яким має порушуватися кримінальна справа. Тобто з якого боку не глянь - мова йде про злочини", - пояснив Шлосберг.
Для того, щоб уникнути відповідальності за дії своїх військових, російське командування знищувало відомості про їхні особи, а контракти укладали із псевдонімами. У такому разі у випадку загибелі чи поранення людини йшлося нібито не про російського громадянина.
"Почали практикувати техніку приховування осіб тих, хто брав участь у бойових діях. Навіть якщо вони воювали в складі "інших" формувань, тобто - не підрозділів Міноборони. Контракти могли підписувати з цими людьми під псевдонімами, прізвище, ім'я та по батькові у документі стояли вигадані. Єдиним матеріальним доказом особистості людини слугував жетон. Справжнє ім'я людини у зв'язці з жетоном - це закритий документ, який перебуває в руках у реальних керівників цієї військової частини. Тобто, у людини є один жетон і два імені: справжнє і вигадане", - розповів Шлосберг.
За його словами, під вигаданими іменами поранені перебували навіть у російських шпиталях.
"Під вигаданими іменами ці люди лікувалися у шпиталях - у Петербурзі, у Ростові-на-Дону. Якщо раптом хтось зацікавиться списками військовослужбовців, які проходили лікування в конкретних шпиталях, там не буде прізвищ реальних громадян РФ. Будуть дати народження і характер поранення, який приховати неможливо. Але сама людина в цьому списку - фантом", - додав російський депутат.
Автор статті Ірина Тумакова зазначає, що рідні загиблих учасників бойових дій на Донбасі бояться спілкуватися з журналістами навіть за кілька років після втрати рідної людини. Так, дружина загиблого в 2014 році десантника Леоніда Кічаткіна Оксана відповіла на телефонний дзвінок проханням більше не турбувати її, оскільки вона не бажає розмовляти на цю тему. При цьому у псковській Військово-меморіальній компанії розповіли, що пам'ятник за 100 тис. руб., який стоїть на могилі її чоловіка, оплатило Міноборони. Але подібні витрати передбачені лише на військових із 20-річним стажем, або на учасників бойових дій. Кічаткін народився у 1984 році і за віком не міг брати участі, наприклад, у обох чеченських війнах Росії.
Ольга Алєксєєва - жінка військового, який залишився у живих, - у 2014 році намагалася дізнатися, що з чоловіком, і зустрічалася з журналістами, але тепер відмовляється від спілкування, оскільки в її чоловіка через ту розмову "були неприємності". Інші жінки кидали трубку, або розповідали, що "усе добре".