Зрощення християнського й язичницького свят відбулося ще в час, коли день Різдва предтечі і хрестителя Господня Івана припадав на літнє сонцестояння, або Купала. Зараз через недосконалість Юліанського календаря різниця між ними вже складає майже 2 тижні, подібно до пари Різдво Господнє - день зимового сонцестояння.
Упродовж віків церква намагалася всіляко боротися і викорінювати язичницькі звичаї, але це було не такою вже й легкою справою. До наших днів дійшли його головні атрибути, які, щоправда, із плином часу втратили свій прадавній сенс і набули радше казково-романтичного наповнення – це і стрибки через багаття, яке є символом сонця, і плетіння та пускання за водою віночків зі свічками, й оповіді про чар-квітку папороті.
Щодо церкви, то вона згадує сьогодні того, хто тисячі людей підготував до зустрічі з Богом і до сприйняття слова Нового заповіту; того, хто передував Ісусу Христу. Життя Івана Предтечі - просте, коротке й трагічне водночас. Його батьки довго не мали дітей, що серед іудеїв було ганебним знаком. Вони були вже у досить поважному віці, коли у них народився син. Хлопчик недовго тішив старих батьків – рано залишив рідну домівку й оселився в пустелі. Їв "акридів та дикий мед", ходив у грубому одязі з верблюжої шерсті. Приблизно у тридцять років розпочав проповідь, яка тривала років зо п’ять. Її можна характеризувати одним єдиним словом: "Покайтеся" (єврейською "покайтеся" означає "поверніться"). Над тими, хто сприймав цей заклик, Іван здійснював у річці Йордан обряд хрещення.
Хрестив він там і Ісуса. Пророк дратував своїми проповідями фарисеїв та можновладців. Особливо ж його ненавиділа Іродіада, дружина Ірода Антипи, правителя Галілеї. Іван Предтеча безстрашно викривав розпусту й бездумні розкоші правителя та його оточення. Зрештою можновладець кинув Іоанна Хрестителя до в’язниці, а невдовзі, на догоду Іродіаді, наказав стяти пророкові голову. Цей день - 11 вересня, вшановується церквою як день усікновіння глави Івана Предтечі.
У православній традиції Іван Хреститель відіграє помітнішу роль, аніж у католицькій. Він є (поряд із Дівою Марією) одним із найнаближеніших до Христа. Якщо католицька традиція сприймає Івана Хрестителя передусім як пророка, правдивого свідка пришестя Христа і безстрашного викривальника зверхників, то православна, не заперечуючи цього, підкреслює в ньому риси ідеального аскета, пустельника і постувальника, ідеального ченця, який є представником "ангельского чину". Саме тому на багатьох стародавніх православних іконах Івана Предтечу зображено з широкими ангельськими крилами. Цей іконографічний тип так і називався – "Іван Хреститель – ангел пустелі".
7 липня здавна вважався в Україні найкращою порою заготівлі лікарських рослин. "Святоянське зілля" - так називали купальські трави – не годилося брати голіруч, "бо силу втратить". Збирати зело треба було до сходу сонця або при росі і так, щоб ніхто того не бачив. До кожної трави було своє окреме замовляння. Унікальним і багатющим культурним пластом, тісно переплетеним з прадавніми українськими обрядами, є купальські пісні.