Про це повідомила у Facebook дочка письменника Леся Шовкун.
"Немає більше в мене тата", - написала Шовкун.
Віктор Шовкун народився 1940 року в селі Манченки неподалік від Харкова. Після нападу Німеччини на СРСР матір перевезла дитину в село Журавне Охтирського району Сумщини. Батько Віктора Йосип помер, коли дитині було 2 роки. Він пройшов пішки з Харкова до Журавного, щоб побачити родину, але серце врешті не витримало такого переходу. Мати Олександра Шовкун померла, коли Вікторові було 6 років. Його виховували його бабуся з дідусем. Дід Петро, який у Першу світову війну був у німецькому полоні, де навчився німецької та французької мов, привчив дитину до мовознавства.
Віктор Шовкун закінчив Харківський гідрометеорологічний технікум, 2 роки працював за фахом у Сибіру, вступив до Московського державного університету, закінчив основний курс та аспірантуру філологічного факультету. Володів шістьма іноземними мовами - англійською, французькою, іспанською, італійською, португальською, російською, - більшість із яких вивчив самотужки.
Шовкун перекладав із англійської, французької, іспанської, італійської та португальської. В його доробку - переклади Агати Крісті, Едгара По, Роберта Льюїса Стівенсона, Стівена Кінга, Віктора Гюго, Оноре де Бальзака, Маркіза де Сада, Андре Жіда, Жака Дерриди, Мішеля Фуко, Альбера Камю, Габріеля Гарсіа Маркеса, Хорхе Луїса Борхеса, Ортеги-і-Гасета, Грації Деледди, Карло Гольдоні, Жозе Сарамаго, Пауло Коельйо та Дена Брауна, Джорджа Орвелла та інших письменників.
Навесні 2005 року у львівському видавництві "ВНТЛ-Класика" вийшла книга Віктора Шовкуна "Життя в абсурді" - квазіавтобіографічний твір із багатьма майстерно виписаними портретами сучасників автора та яскравими замальовками з повсякденного життя.
Письменник є лауреатом першої премії ім. Лукаша "Ars Translationis", премії ім. Сковороди, премії ім. Максима Рильського.