Травмовані ноги, ізоляція та ненависть до російського радіо: українські моряки написали листи з СІЗО Москви

Двоє українських моряків, що перебувають у лікарні СІЗО "Матроська Тиша" Андрій Ейдер та Андрій Артеменко написали листи

Українські моряки відповіли на листи редакції ТСН.

Військовополонений Андрій Ейдер повідомив, що через поранення не може згинати ліве коліно, а праве стегно трохи розпотрошили. Хлопець зазначив, що досі немає слідчого та немає у кого попросити зателефонувати додому..

Доброго дня, приємно це чути. Сподіваюсь, відповідь буде без змін. Дякую за підтримку. Операцію переніс нормально, не можу через поранення згинати ліве коліно, праве стегно трохи розпотрошило. Туди пару уламків влетіло, спочатку можна було в рани палець всунути, боляче на ногу праву спиратись. На правій руці подряпина, тому мажу папір зеленкою та іншим під час написання. Наразі з іншими хлопцями зв'язку не маю. Про їхній стан можу лише здогадуватись. Важко в чотирьох стінах сидіти і не знати жодних новин, трохи тисне. В уставі сказано "стійко переносити всі тягарі служби". Поки устав виконуємо і будемо й надалі! Додому, звичайно, хочеться, без рідних тяжко. Сподіваюсь, ця ситуація вирішиться ще до Нового року, адже як НР зустрінеш, так його і проведеш. А так лише тютюну не вистачає. З ним і стіни не так тиснуть. Пісні з "Русского радио" я вже зненавидів, але доступно лише воно. Там хоч якісь новини. Додому зателефонувати не можу, нема у кого попросити дозвіл та телефон. Тримаємось та чекаємо повернення на батьківщину. З приводу дзвінка – слідчого досі немає для того, щоб спитати, та дзвінок здійснити не можу, бо немає коштів на рахунку. Удачі. Слава Україні!

Другий хлопець  - Андрій Артеменко. Він повідомив, що почувається добре, але зазначив, що не має змоги спілкуватися із іншими захопленими українськими моряками.

Доброго дня телеканал 1+1 та редакція ТСН. Дякую, що пам'ятаєте про нас, не забуваєте. У зв'язку з тим, що погано знаю російську мову, попросив співкамерника допомогти мені у написанні цього листа. Стан мого здоров'я добрий, одужую. Мені тут надають необхідну медичну допомогу. Який стан справ у хлопців, мені не відомо, оскільки утримуємось у різних камерах. Перебуваючи тут, думаю хлопці мене підтримають, сподіваємось, що керівництво нашої країни вживає всіх заходів для найшвидшого нашого повернення додому. Хочу передати слова вдячності всій Україні і всім людям, які про нас непокояться, переживають та чекають на наше найшвидше повернення додому. Дуже сподіваюсь, що найближчим часом все вирішиться і ми всі опинимось вдома зі своїми близькими. Ще раз всім дякую за підтримку. До скорої зустрічі. Андрій.